Основними героями твору «Місце для дракона» є сам дракон Грицько, князь та пустельник.
Дракон Грицько—добродушний, розумний, щирий і позитивний. Нехай це і дракон, але харчується він травичкою, нікого не зачіпає. Також Грицько дуже любить навчатися, прагне отримувати знання, уміє читати і обожнює писати вірші.
Князь— певний антипод Грицька. Хитрий і підступний, він використовує близьких людей (і не тільки) для досягнення поставленої мети. До того ж князь—нерозсудливий та інфантильний. Він спочатку зробить, не подумавши про наслідки, а потім буде шкодувати.
Пустельник— мудрий вчитель дракона. Він безстрашний і добрий, як погодився стати наставником Грицька. А ще він відданий друг, який намагається врятувати дракона, але йому це, на жаль, не вдається.
Митькозавр з Юрківки— это приключенческий рассказ про двух друзей и их приключения летом после 5 класса.
Описание сюжета: двое друзей Митя и Сергей летом после 5 класса отправляются в село Юрковка к бабушке Мити. От велосипедиста Василия они узнают, что в лесном озере живёт чудовище. Ясное дело, любопытные юные исследователи отправляются на поиски зверя, дабы запечатлеть его. Друзья отправляются в лес и находят около озера странные следы и видят чудовище в озере. Мальчики рады и хотят увидеть его ещё раз но так это так и не выходит. Под конец июля, они снова приходят к озеру и видят в там велосипедиста Василия, который тонет. Мальчики его и он признается, что это он подделывал следы и играл чудовище из озера. Ребята, хоть и были разочарованы, радовались и благодарили Васю за веселое лето. После, друзья поехали домой и оставшийся месяц лета делали задание по биологие—собиоали коллекцию жучков.
ответ:Тема: кохання, «любовний трикутник»; глибоке віддзеркалення внутрішнього світу героїв, складні перипетії їхніх доль, саможертовна любов, яка без дозволу входить у людські серця, наповнює їх.
Ідея: возвеличення любові як найвищої загальнолюдської цінності, як великої таємниці буття, яку ще нікому не вдалося розгадати і яка підносить людину на вершину щастя або робить її безкінечно нещасливою.
Мотиви: «сила кохання», «протистояння влади й людини», «філософія життя», «усепрощення», «романтики й прагматики».
Образи: людей: оповідач (Я) — син Михайла й Софії, студент; Михайло — репресований чоловік Софії; Софія — дружина Михайла, мати оповідача; Марфа Яркова — дружина; Карпо Ярков — приземлений чоловік Марфи; дядько Левко — поштар; природи: зозуля; сосна (яку посадив Михайло); предметів і явищ: піджак, лист, сон.
Символічні образи: «три зозулі з поклоном» (символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити); сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому); піджак (символ радянської бідності); Сибір неісходима (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).
Композиція (сюжет): студент повертається з міста в новому костюмі (заробив гроші, розвантажуючи вагони) — його проводжає поглядом Марфа Яркова, бо він схожий на батька — студент питає у матері Софії про Марфу (пролог-обрамлення) — мати розповідає: та любила його батька Михайла (зав’язка) й завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи; в останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа (своєрідна кульмінація), не даючи йому спокою дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму» (розв’язка) — син питає себе «Як вони чули одне одного — Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе» (епілог-обрамлення).
Новела складається з кількох частин, де на початку й у кінці використано прийом обрамлення. «Останній лист від батька» є своєрідною новелою в новелі. Оповідь ведеться від І особи — сина-студента.
Художні засоби виразності: епітет, символ, порівняння та ін.
Объяснение: