13 век в живописной долине, со всех сторон защищенными горами, находилось карпатское село Тухля. В нем был свободолюбивый народ, который никогда не знал ничьей власти. Именно в эти края боярин Тугар Волк, которому все близлежащие земли были дарованы князем Данилой. Чтобы отметить это значимое событие, Тугар со своими друзьями-боярами решил устроить медвежью охоту. Среди проводников вельмож оказался Максим Беркут – сын тухольского старейшины.
На охоту отправилась и дочь Волка – невероятно смелая и отважная красавица Мирослава. Провалившись в берлогу, она чуть было не стала жертвой разъяренной медведицы, однако Максиму удалось девушку от верной гибели. Между молодыми людьми вспыхнула искорка взаимного чувства.
Тугар Волк был недоволен тем, что дочери обязан простому мужику – смерду. Максим, не догадываясь о мыслях боярина, пригласил его на «копу» – общественный сход, на котором местные жители во главе с его отцом планировали решить все насущные вопросы. Тут же он попросил у Волка руки Мирославы, но в ответ получил гневный отказ.
Прибыв на вече со своей дружиной, Тугар Волк узнал от Захара Беркута – всеми уважаемого девяностолетнего старика, что тухольцы не согласны признать власть князя. Чтобы напугать их, боярин стал рассказывать о страшной жестокости монголо-татар, от которых может защитить лишь княжеское войско. Один из тухольцев надерзил Волку, и тот сразу же убил его. Общество поставило боярину условие – в течение трех дней навсегда покинуть Тухлю.
Мирослава случайно узнала, что ее отец – предатель, состоящий в сговоре с монголами. Он планировал отомстить свободолюбивым тухольцам, направив на них монгольские отряды. Возмущенная низостью отца, девушка поспешила в Тухлю, чтобы предупредить местных жителей о грозящей им опасности. Однако она не успела – Тугар с монголами уже напал на мирную общину. В этой битве многие тухольцы были убиты, а Максим оказался в плену.
С Мирославы Максим передал отцу свой план общины. Он предложил жителям спрятать свое добро в укромном месте, перегородить спускающуюся с гор реку и впустить врагов в долину. Захар Беркут сделал все так, как сказал сын, и вскоре монголы во главе с Тугаром оказались в смертельной ловушке – долина быстро заполнилась водой, и вражеское войско было уничтожено.
Перед смертью старик Захар Беркут успел благословить Максима и Мирославу и произнести мудрые слова о том, что только в единстве заключена сила народа.
Объяснение:
Назву цього твору я чула сотні разів до того, як сама його придбала. І з самого першого разу, словосполучення “Солодка Даруся” викликало у мене подив. Думаю, що назва “гіркий Макар” чи “солоний Петро” сприйнялися б аналогічно :). Хоча десь там, у глибині душі я розуміла, що ідеться не про солодкість як таку, а про щось ментальне і заховане. Так воно і виявилося.
Про обкладинку. Сподобалися старі фотографії на обкладинці. Потім я знайшла інформацію, що ці фото – з архіву авторки. Однак, скажу чесно – купила б навіть у будь-якій обкладинці. Бо я розуміла, що справжня цінність цієї книги – всередині.
Про зміст. Почавши читати книгу, я зрозуміла, що це не один з творів, що буяє оптимізмом, а в ньому, як і в більшості шедеврів Марії Матіос життя описується таким як є. Точніше, таким як було.
Звісно ж, як і інші її твори, він читається запоєм, коли не можна відірватися від книги і на 90 сторінці розумієш, що треба ж на завтра теж щось залишити :).
І, як завжди, закривши книгу, настає час думок. У мене навіть після завершення читання, на пятий день, роздуми ще не пройшли і деякі сцени, описані у творі, я знову і знову згадую, але уже крізь призму якихось інших, своїх ситуацій.
Проте, не бажаючи затопити Вас хвилями своїх філософських роздумів, коротко зазначу головне: книга складається з трьох драм життя.
Перша – опис життя Дарусі – жінки, яка вважається божевільною, однак, такою не є. Описується її щоденне життя і епізодичні події в ньому. Драма сповнена таємниць і незрозумілостей, які розкриваються пізніше.
Друга – опис того, як у житті Дарусі зявився Іван, який теж вважається дивним, однак таким не є. Ця драма є історією поваги і, можна сказати, любові. Проте, як завжди, не без людського втручання – закінчилася… І залишилася Даруся знову одна.
Третя – то драма життя, що передувало Дарусиному. Драма життя її батьків. Настільки сумна і вражаюча, що навіть не плачеш, а занурюєшся у отой світ Дарусі та починаєш розуміти сум попередніх двох розділів-драм. Додатково: після прочитання третьої драми, згадалися історії мого роду, де “совіти” (тобто, совєтська влада) так само зпоганила життя щасливої сім’ї.
Про призначення. Цей твір – для загартування душі та виявлення найтонших її струн. Книга “Солодка Даруся” – для тих, хто прагне відчути багатогранність людського життя, у тому числі, з не самими приємними моментами. Книга для патріотів і тих, хто розуміє, що поява СРСР на українській землі принесла жахи і біди простому та чесному народу…
Моя оцінка. За стобальною шкалою – 99 :)
1-А
2-б
3-г
4-в
5-(ще в шістсот якомусь році, ну цеьто ьільш як три віки тому.
6-в
7-в
8-б
10-?
11-в
12-?
Объяснение:
Вибачте, що не все. Інще не знаю.