Привіт Павлусе!
Я прочитав у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.Не можна надіятись на що Бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.Добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа.Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися!Зміни своє життя в кращу сторону!
Відповідь:
Наше життя наповнене великою кількістю випробувань, завдяки яким ми міцніємо і отримуємо цінні уроки.
Такі випробування починаються з раннього дитинства: ми вчимося розмовляти і ходити, привикаємо до найближчих людей і вивчаємо навколишній світ. Далі ми йдемо в школу: нам треба знайти друзів, навчитися поваги до старших, вивчити основи письма і математики. В середній школі настає найважчий період у житті людини: підлітковий вік. Починається нелюбов до себе, бажання самовиразитись, байдужість до навчання і перші стосунки, які можуть закінчитись не дуже вдало. Усе це змішується і,часом, ламає людину. Але через це випробування вона стає тим, ким буде надалі. Може стати сильнішою, навчитись виражати і обстоювати свою думку чи стояти за себе. І хоча часом нам буває важко, без цих випробувань ми не навчимось бути особистостями і освідченими людьми. Головне, завжди пам"ятати, що після чорної смуги завжди наступає біла!
Пояснення: