У своєму відносно короткому житті кожна людина намагається зробити якомога більше для себе, для своїх близьких та для усіх оточуючих. Кожна людина ще з дитинства намагається само затвердитися, пізнати найбільш корисного, нового і цікавого, я ставши дорослою, передати усі свої знання майбутньому поколінню. Крім того, кожен з нас, ставши дорослим, обов’язково замислюється над сенсом свого життя, над тим, що він від нього хоче отримати. Кохання, здоров’я, багатство, владу над іншими людьми, багато іншого, що кожен з нас вважає пріоритетними цінностями свого життя. І дійсно, кожна людина має право визначати власні цінності і вирішує, що їй зробити, щоб не залишився марним прожитий час, щоб не був він витрачений на безглузді дрібниці. Саме такі питання піднімає у своїй повісті-притчі «Планетник» український письменник Б. Харчук.
Твір «Планетник» має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах – теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється, а хотів би він стати такою особистістю, хотів
Тема: Розповідь про різноманітний вибір людини у своєму житті.
Ідея: Возвеличення прагнення кожної людини мати свій життєвий вибір.
Основна думка: Я б вибрав найвищу почесть: У чистім полі і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!
Жанр: Громадянська лірика.
Художні засоби.
Метафори: «гойдається... маятником Життя», «сурмлять журавлі», «люди відкрили...зіницю нової зорі».
Антитеза: «На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!». Епітети: «чистий бій», «теплий легіт», «вічна колиска». Риторичне запитання: «Тихенько: чи жив, чи й не жив?» Риторичний оклик: «Зорю записати свою!»