Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).
Це реальна історія мого життя. Коли я починаю хворіти - найбільше страждає моє горло. Спочатку воно дуже сильно болить; я втрачаю голос, або він стає схожим на чоловічий: дуже грубий, ріже слух. Одно разу, хворою, я йшла по вулиці та розмовляла по телефону. Попереду мене йшла жінка, з великою сумкою. Оскільки вона йшла дуже повільно, я вирішила її обігнати. Колі я підійшла до неї ближче, вона розвернулася і вдарила мене сумкою.На питання: "Жінко, Ви що, з глузду з'їхали?", вона відповіла: "Я думала, що Ви - Маніяк..Вона розвернулась і пішла, навіть не вибачившись. А я стояла хвилин 5 на дорозі, переварюючи те, що зараз трапилось.
Це реальна історія мого життя. Коли я починаю хворіти - найбільше страждає моє горло. Спочатку воно дуже сильно болить; я втрачаю голос, або він стає схожим на чоловічий: дуже грубий, ріже слух. Одно разу, хворою, я йшла по вулиці та розмовляла по телефону. Попереду мене йшла жінка, з великою сумкою. Оскільки вона йшла дуже повільно, я вирішила її обігнати. Колі я підійшла до неї ближче, вона розвернулася і вдарила мене сумкою.На питання: "Жінко, Ви що, з глузду з'їхали?", вона відповіла: "Я думала, що Ви - Маніяк..Вона розвернулась і пішла, навіть не вибачившись. А я стояла хвилин 5 на дорозі, переварюючи те, що зараз трапилось.
Так, можна вважати
Объяснение:
Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).