Портрет Лілі
Юлько любив малювати, а ще любив Лілі. Серед коней та панорам міста можна було знайти її портрети з різних ракурсів. Деякі з них були на шматках зошита і зображали зайняту чимось Теслюк, що навіть не здогадувалася, що її малюють. А деякі малюнки були намальовані на великих аркушах паперу за до професійних фарб, що їх йому подарували батьки, які хлопець використовував тільки для своїх найкращих творінь. Усі ці портрети зберігалися дуже далеко,заховані від чужих очей, але, під час довгих канікул, тільки вони гріли Юлькові душу, нагадуючи про кохану
Сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. На ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. А Горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. Тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. Одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. Аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. Один - блискучий, аж сяє на сонечку. А інший - тьмяний, сіреньки. От Сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. Та й гордо пішла геть. А бідна Горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " Ну хоч діткам принесу гратися". Але взяла та й потерла камінь. І раптом камінь засяяв. Під шаром пилу виявився справжній діамант. Горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку.
А що ж Сорока? Вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. Але одного разу побачив цей камінець Грак-ювелір, та й посміявся з пихатої Сороки. Це виявився звичайнісінький шматок скла.
Ось така історія. Не все те золото, що блищить.