Всі чули ці слова Кеннеді. Але чомусь всі продовжують "нити" про те, як все у нас погано. Але от щось робити, щоб стало краще, не хоче ніхто. І всі чомусь забувають, що якщо нічого не робити, то і краще не стане. Всі очікують халяви. Чекають, що хтось (сусіди, влада, добрий дядько, потрібне підкреслити) просто прийде і дасть їм нову систему освіти, відремонтує школи, побудує лікарні та навчить лікарів, побудує заводи і т.п. Але див на світі не буває. І все треба здобувати самому.Якщо кожен українець здасть по 100 гривень, то загальна сума складе близько 5 мільярдів гривень. Якщо врахувати тих, хто не може собі це дозволити, то сумма буде десь 3-4 млрд (Ах так, я забув, ніхто не може цього зробити, всі ж в нас такі бідні і чекають мани небесної). До чого це я? А до того, що на ці гроші можна зробити багато чого - відремонтувати ті самі школи та лікарні, наприклад. Створюйте (або вступайте) громадські організації, збирайте гроші, та робіть те, що може покращити життя людей в Україні (я знову забуваю, що ніхто не буде цього робити - навіщо, це ж для інших людей, а не для себе, простіше сидіти та нити, що держава для тебе нічого не робить). Якщо цього не робить влада, то треба брати владу в свої руки. Десь можна заставити уряд виконати твої вимоги, десь зробити самому.Я вже є членом однієї суспільної організації і вже побачив, що можна своїми руками досягти того, що не зробив уряд. І навіть більш ефективно у деяких випадках - це ж треба тобі, а не уряду.Чули вислів "Хочеш зробити добре, зроби сам"?
В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року. Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок. Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився. За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу. Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.
Літописи - це історико-літературні твори, в якому оповідь ведеться за хронологією