Гном у буфеті
Жиленко Ірина
Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.
Він знав ще дідуся хлоп’ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: "Ай-яй!",
Слухняним давав шоколадки.
Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних.
Він любить какао пить,
смоктати м’ятні гостинці.
Так довго і солодко спить
в старій музикальній скриньці.
Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором.
Ви просто — франтом, хоча
втягніть у петлицю троянду.
до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом;
Століття, і друге, і третє, —
прислухайся! — чуєш? – завжди
клопочеться гном у буфеті,
бормоче, зітха, шарудить.
І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки.
І в довгі засніжені ночі
нашіптує дітям казки.
Объяснение:
Відповідь:Загалом творчість цікава у всіх її проявах і порівнювати виконання пісня на слова Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо», на мою думку, не зовсім етично. І Олександр Пономарьов, і Ель Кравчук виконують її гарно і кожен як вміє, як може, як наспівує їхнє серце.
Хоча загалом поява цієї пісні досить цікава. Багато хто сприймає пісню, як творіння Тараса Шевченка, хоча в неї інший автор, який був сучасником великого Кобзаря. Але справа в тому, що у 1876 році у львівській «Правді» цей текст було надруковано у рубриці «З недрукованих поезій Тараса Шевченка». Слова справді знайшли у альбомі Шевченка, але записав їх туди поет через те, що йому вони просто сподобались.
Автором музики до «Дивлюсь я на небо» є Людмила Олександрова, хоча авторство теж приписували протягом тривалого часу іншій людині – вчителю музики Владиславу Зарембі.
Серед відомих виконавців цієї пісні були Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Іван Козловський, Анатолій Солов’яненко, Володимир Гришко та інші.
Тому ділити талановитих музикантів, хто з них краще заспівав, не варто. Усі вони виконували гарно.
Пояснення:
Складність під час первинного читання полягає в тому, що Т. Шевченко зберіг у переспіві не лише образи оригіналу, а й специфіку мови. Щоб передати колорит біблійного стилю мови, автор вдається до використання старослов’янізмів (омофором, отверзуться уста, воздає), давніх нестягнених форм прикметників (неполитая, не повитая, широкії, святії, веселії).