Йшов сніг , Юлько дивився в вікно і не розумів що буде далі... Він міркував, що скоро всі дізнаються про скоєний злочин , але , не зараз. Зараз він про щось думав і не дивився на інших . В Лілі були такі ж відчуття, вона розуміла, що зараз їх дружба зламається і , можливо, Юлько теж. В класну кімнату зайшла жінка , не довгу думаючи , вона сказала на Юлька , той вкрився багровим кольором усе обличчя і , заплакав. Він плакав яка мала дитина там громко, що не чув інших . Потім встав, і побіг . Він біг не довго , добіг за угол і ще пуще заплакав , він боявся Боявся людей , світу , і нарешті , повернувшись до школи , попросив пробачення у всіх ,і більше ніколи не з'являвся в їх житті . Як пізніше дізналися Юлько поїхав в інше місто і просто забув про всіх, він не зміг впоратися з собою і своїми відчуттями
Моя Україна майбутнього, Україна моєї мрії — праволіберальна держава.
Держава із сильною модерновою армією, до кордонів якої боїться підійти ворог, але із найспокійнішими вулицями, на яких байдуже, якого кольору в тебе волосся чи з людиною якої статі ти ідеш за руку.
Держава, в якій мало корупції не тому, що силові структури регулярно влаштовують шоу з черговим затриманням під телекамери (це ніколи не допомагає), а тому, що кількість чиновників і регуляторного законодавства зменшена до необхідного мінімуму. Менше можливостей для корупції — менше корупції.
правильно?