Природа одному мати, другому — мачуха.
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, так морська глибина.
За рідною землею і в небі скучно.
Високі гори мають глибокі доли.
Де високі гори, там глибокі доли.
Нема гори без долини.
З гори не треба пхати — само піде.
Гора з горою не сходиться.
Гора народила мишу.
З гори вскач, а на гору хоч плач.
І за горами люди живуть.
Поле має вуха, а ліс очі.
Поле бачить, а ліс чує.
Дай полю гною - дасть хліба вволю.
Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
Там того поля на заячий скік.
Хто полю годить, тому жито родить.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Головні герої: Сергій Стеценко, Митько Омельчук, Василь, ботанічка, батьки хлопчиків.
Основна думка: Досягти будь якого результату можна тільки в порозумінні, у спільній старанності, дружбі, взаємопідтримці, плідній праці.
Мені найбільше сподобались незвичайні та дуже веселі пригоди двох друзів - Сергійка та Митька, які дуже мріють зробити велике відкриття. І їм це майже вдається, якби не одне "але". Вони гадали, що у озері справді живе якась химера, але це не так, це все були витівки велосипедиста Василя. Як було весело читати той епізод!
Я рекомендую прочитати цей твір всім хто любить посміятися та просто щось кумедне почитати)
Объяснение:
Як можна ставитися до ворога? Звичайно, негативно, з ненавистю.
Героїня твору вчить не схиляти перед ворогом голови.
Її слова "О краю мій, моїх ясних привітів не дістав від мене жоден ворог" примушують замислитися над тим, що головне для кожної людини - це мир і щасливе життя.