ответ:Тема стосунків людини і природи — одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми добре пам'ятаємо чудові психологізовані пейзажі в "Intermezzo", філософські образи "Fata morgana".
У повісті "Тіні забутих предків" М. Коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. Письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа.
Не позбавлений романтизації в зображенні світу людей і природи, твір відтворює і реальний перебіг суворого життя в горах, змагання з природою за виживання:
"Так ішло життя худоб'яче й людське, що злилось докупи, як два джерельця у горах в один потік". У поле зору автора потрапили руйнування ґаздівств, голод, наймитування, ворогування родів (гуцульська вендета Гутенюків і Палійчуків). Як і в дійсності, життя людей і природи показане за принципом світлотіні. З одного боку зображено неповторну красу Карпат, первісну поезію обрядів (свят-вечір, ворожіння на Юрія, поховальний обряд), звичаїв (колорити картини літування на полонині). З іншого — бідність, дитячі смерті, кривава помста, влада атавізмів давнини, постійна боротьба за виживання. Та поетична самобутність твору не лише в екзотичних пейзажах дивовижного краю, а в тому, як життя природи стало часткою життя людини, невід'ємною рисою її світосприймання. Здається, що смерека й людина тут виростають з одного кореня, бо відчувають однаково і кам'янисту гірську землю, і подихи вітрів, і живлючу силу води. Може, тому і оживає природа в людській уяві дивними образами. І тоді з'являються різні видіння, творяться легенди і казки.
Образ остапа «тарас бульба» цитати зовнішність, портрет остапа: «крепостью дышало его тело, и рыцарские его качества уже приобрели широкую силу льва» «…два дюжие молодца, ещё смотревшие исподлобья, как недавно выпущенные семинаристы. крепкие, здоровые лица их были покрыты первым пухом волос, которого ещё не касалась бритва». відношення до навчання: «…в первый год (из киевской бурсы) ещё бежал. его возвратили, высекли страшно и засадили за книгу. четыре раза закапывал он свой букварь в землю, и четыре раза, отодравши его бесчеловечно, покупали ему новый». тарас бульба пригрозив залишити сина в монастирських служках, якщо він не вивчиться всім наукам, тільки після цього остап почав займатися. характер: «остап считался всегда одним из лучших товарищей…. никогда, ни в каком случае не выдавал своих товарищей… был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки… был прямодушен с равными… имел доброту…» юнацькі мрії: мріяв стати справжнім козаком і відправитися в запорізьку січ. поведінка під час бою: «остапу, казалось, был на роду написан битвенпый путь и трудное знанье вершить ратные дела». остап холоднокровно бився, «мог вымерить всю опасность», в нём «не могли не быть заметны наклонности будущего вождя». ставлення до товариства: до останньої хвилини свого життя залишався справжнім товаришем. відношення до особистого щастя: ніколи не прагнув до особистого щастя. «он был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки; по крайней мере, никогда почти о другом не думал». відношення з батьками: ближче до батька, мріє до кінця залишитися вірним своїм товаришам, до останнього захищати свою батьківщину
Федько - дитячий отаман. він постійно знаходитьсобі якісь пригоди: то шибку розіб"є, то око товаришеві підіб"є, то змія в хлопців забере. але, незважаючи на розбишацький характер, автор показує його чесним, справедливим, сміливим, благородним. вражає сміливість федька, коли він, не роздумуючи, кинувся рятувати толю з льодового полону. він ніколи не видавав своїх друзів. душа в федька була прекрасною, чесною і порядною. мені подобається федько своєю хоробрістю, благородством, правдивістю, сміливістю, готовністю прийти на у скрутну хвилину. шкода, що він помер, а безсердечний толя живе
ответ:Тема стосунків людини і природи — одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми добре пам'ятаємо чудові психологізовані пейзажі в "Intermezzo", філософські образи "Fata morgana".
У повісті "Тіні забутих предків" М. Коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. Письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа.
Не позбавлений романтизації в зображенні світу людей і природи, твір відтворює і реальний перебіг суворого життя в горах, змагання з природою за виживання:
"Так ішло життя худоб'яче й людське, що злилось докупи, як два джерельця у горах в один потік". У поле зору автора потрапили руйнування ґаздівств, голод, наймитування, ворогування родів (гуцульська вендета Гутенюків і Палійчуків). Як і в дійсності, життя людей і природи показане за принципом світлотіні. З одного боку зображено неповторну красу Карпат, первісну поезію обрядів (свят-вечір, ворожіння на Юрія, поховальний обряд), звичаїв (колорити картини літування на полонині). З іншого — бідність, дитячі смерті, кривава помста, влада атавізмів давнини, постійна боротьба за виживання. Та поетична самобутність твору не лише в екзотичних пейзажах дивовижного краю, а в тому, як життя природи стало часткою життя людини, невід'ємною рисою її світосприймання. Здається, що смерека й людина тут виростають з одного кореня, бо відчувають однаково і кам'янисту гірську землю, і подихи вітрів, і живлючу силу води. Може, тому і оживає природа в людській уяві дивними образами. І тоді з'являються різні видіння, творяться легенди і казки.