Я погоджуюся з цим твердженням, тому що якщо людина є хитрою, лукавою, і цим добуває собі багатство, як то кажуть "йде по трупам", то таку людину наврядчи хтось буде любити й поважати, в неї буде багато знайомих через гроші, але не друзів. І ці знайомі швидко покинуть таку людину, тільки-но в неї закінчаться гроші. Також, якщо серце в беззаконної людини ще не стовідсотковий камінь - в неї будуть постійні муки совісті, що може дуже погано сказатися на психічному стані, й навіть дійти до божевілля. Якщо ж людина правдива, хоч вона й бідна, в неї нема мук совісті, вона живе чесно - в неї не буде й заздрощів. Недарма кажуть, що бідні люди є більш багатими, бо вони можуть радіт простим речам, таким як синє небо, яскраве сонечко та ін. Також, якщо людина живе правдою - вона буде гарним товарищем та робітником, усі будуть іі любити й поважати. Тому, особисто я вважаю, що краще жити чесно, правдою, нехай й бідно, але ніхто про тебе слова поганого не скаже, ніж заможно, але нечесно - коли усі будуть тебе ненавидіти, по чорному заздрити й розпускати погані плітки.
Власне закінчення твору "Сіроманець" пропоную скласти так:
Наш герой таки зустрівся зі своїм вірним товаришем Сіроманцем. Вовк одужав, почав набирати сили, а в цьому допоміг йому хлопчик. Вовча зграя, від якої терпів нападки Сіроманець, була винищена. Вовк міг тепер спокійно існувати та не тікати з рідної землі. А все завдяки тій силі любові, яку друзі виростили в своїх серцях. Добро завжди перемагає зло, а дружба Сашка з вовком, який чимало часу поневірявся через іншу тварину - яскравий приклад цього. Тож давайте берегти дружбу, вірити в добро та допомагати одне одному, щоб світ став кращим!
Объяснение:я щось не зрозумів питання