Читаючи твір Івана Карпенко-Карого "Сто тисяч", розумієш, що у світі далеко не все вимірюється грошима.
Хіба щастя людини можна виміряти купюрами і наділами землі? Звичайно ні. Гроші є добром коли вони в міру, а в інших випадках вони занепащяють життя людини. Це яскраво демонструється на прикладі Герасима Калитки. А от кохання сина Калитки Романа з наймичкою Мотрею є позитивною стороною твору, тому що воно є чистим і безкорисним, не залежним від грошей і інших матеріальних чинників.
Отже, все в житті ціннне, але не все вимірюється грошима.
« , стрункий й міцний, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю… » .13
2 «Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились, - доводив …». 16
16 «Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди, - доводив …». 20
3 «Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і він почув, як разом із зниклим світлом у його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. непомітно для себе зітхнув…». 29
5 «Дивне почуття охопило груди: замість радості — сильнеє обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». 22
18 «Та хіба сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою?». 11
27 «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». 18
29 «І враз йому зробилось весело і легко. почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…». 21
23 «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном… ». 17
19 « теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію». 6
22 «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… ». 7
4 « охоче підіймає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись: «оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до Бога піду… ». 19
14 « несвідомо піддававсь їй. Він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо його в грудях і нападали часом млості, а з-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле і мокре». 30
8 «, властиво, радий був Соломії, лише ота несподіванка збила його з пантелику». 14
13 « стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок Соломіїне волосся». 31
Девочка Алиса.
."Пропасть"
. Неожиданное путешествие в необычную страну.
. Удивительный кролик.
. Вертикальный тоннель.
Большой зал со множеством дверей.
. Странные пирожки и флакончики.
. Оскорбленная мышь.
Долгие скитания.
Кусочек гриба.
. Знакомство с герцогиней.
. Странный говорящий кот.
Кот показывает дорогу.
. Сверток с ребенком.
. Жители необычной страны.
. Необыкновенное чаепитие.
Побег
. Суровая королева.
. Зал суда.
. Перепуганные свидетели.
Развеянные чары.
. Привычный пейзаж.
Всего лишь странный сон.