Як би не складалися відносини між людьми, іноді вони можуть стати по-справжньому красивими і навіть вражаюче прекрасними. Іноді це відбувається випадково, але буває і так, що для прояву всієї краси відносин між людьми необхідний незвичайний або навіть екстремальний випадок. Коли це відбувається, людина може вчинити щось по-справжньому вражаюче і незвичайне.
В новелі О. Генрі “Останній листок” показаний ще один прекрасний приклад високих людських відносин. У кварталі художників вибухнула епідемія пневмонії, одна з мешканок Джонсі сильно захворіла. Вона дивилася на дерево за вікном і думала, що помре, коли з нього впаде останній листок. Але минали дні, а він все ніяк не падав. Виявилося, що її сусід Берман намалював на дереві листок. Це до Джонсі зберегти дух і все-таки вижити, а от Берман малював у дощову ніч, а тому захворів і пізніше помер. Все це дивно, але люди іноді все-таки здатні на такі неймовірні вчинки. Берман дуже не хотів, щоб Джонсі вмирала. Він вірив, що його справа до й вижити. На жаль, щоб до й, він помер сам.
Цей твір подає людям прекрасні приклади того, що іноді трапляється. Людина – дивовижна істота, яка володіє фантастичною свідомістю, яка може привести її до найбільш незвичайних вчинків і дій. Якщо людині щось дійсно потрібно, вона може пожертвувати собою до кінця, як Берман з “Останнього листка”. Все це дивовижно і чудово.
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.
Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен
Объяснение:
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.