Відповідь:
З цитатами трішки сутужно, але може підійде:
Михайлик
добрий - коли мати дізнається, що Михайлик дав насіння хлопчику: — То й добре, синку, що давав, — нарештi чую її голос. Вона, роздумуючи, далi вже говорить не менi, собi: — Бо хто й пособить у свiтi бiдному чоловiку, хто дасть йому скибку хлiба чи ложку борщу? Нiхто, тiльки такий самий злидар.
кмітливий - коли дід розказує Михайлику про те, як живуть святі на небі і чи є кому їм хліб сіяти: "— Нiхто їм не оре, — вони мають хлiб не з поля.
— А-а-а, в них є крамниця з булками! — враз вшолопую я, а дiд обома руками хапається за ворiтницю, присiдає i ... починає реготати..."
щирий - коли дядько Себастіян питає чи це Михайлик приніс йому гриби: "— Нащо? — дрогнув мiй голос. — Бо я вас, дядьку Себастiяне, люблю".
веселий - — О, таке й скажете, — я зовнi ображаюсь, а всерединi смiюсь, як це часто робить дядько Микола, — в нього ж цю науку проходив.
розумний - коли Михайлик сказав поповичу, що вміє не лише читати, але й у шахи грати: " — Це прямо неймовiрно! — чогось непокоїться попович, і на його обличчi прокидається цiкавiсть до мене. — Хто ж тебе вчив грати?"
чесний - Коли Михайлика впіймали в театрі без квитка "Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки мої запалали, а пiд повiками защемiли сльози".
чулий i, дитятко, не треба бiльше, ой, не треба, — прихилила до мене скорбнi очi, розгонистi брови, i я на своїй щоцi почув дотик її уст i слiз. — Хай тобi, дитино, завжди, завжди добре буде помiж людьми. Мене так вразили її сльози й слова, що я теж мало не заплакав з жалю.
талановитий - Я уважно прочитав їх, а потiм почав докопуватися, як пишуться п'єси i що означають — дiя, картина, ява та iнша премудрiсть. Це все було незвичним i дуже iнтересним. А прочитавши кiлька п'єс, я вирiшив написати свою, щоб там були i дядько Себастiян, i дядько Микола, i Мар'яна, й iншi люди з нашого села.
хоробрий - наприклад, як сміливо говорив Михайлик з поповичем: "Я печу раки i мовчки стою на одному мiсцi, каючись, що прийшов сюди. Сором, затятiсть i гордiсть змагаються в менi, а до очей зрадливо пiдкочуються сльози. Я нiколи не був скиглiєм, терпляче зносив i батiг, i хлудину, i запотиличники, а це так заболiло i допекло".
Пояснення:
життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючi
розповiдi Джека Лондона, — мого улюбленого письменника. Багато
чого побачила i пережила за своє коротке, але бурхливе життя, вiн
постiйно пiддає своïх героïв випробуванням, змушує
долати труднощi i здiйснювати вибiр. А оскiльки дiя багатьох оповiдань
вiдбувається на Крайнiй Пiвночi, то вiд правильного рiшення часто
залежить людське життя.
Любов до життя — це iсторiя боротьби за iснування.
Людина здатна на багато що. Знаючи, чого вiн хоче вiд життя, вiн здатний
долати будь-якi перешкоди i небезпеки. Жага до життя, любов до життя
здатна перемогти смерть. I розповiдь чудового американського письменника
Джека Лондона Любов до життя є тому яскравим прикладом.