Самостійна робота №11
Т. Шевченко. “Катерина”, “Наймичка”, “У нашім раї на землі”
Варіант 1
1. Вірш “Сон” (“На панщині пшеницю жала”) присвячений
А Марку Вовчку Б сестрі Катерині
В матері Г подрузі дитячих літ Оксані
2. Вірш “У нашім раї на землі” написаний у період
А ранній Б “трьох літ”
В заслання Г пізній
3. Темі жіночої долі присвячений твір
А “Доля” Б “Муза”
В “Катерина” Г “Сон” (“У всякого своя доля”)
4. Поема “Катерина” написана
А у ранній період Б у період “трьох літ”
В під час заслання Г у пізній період
5. Доля занапащеної Катерини символізує
А нещасливе кохання Б долю жінок-покриток
В долю занапащеної України Г байстрюцтво як соціальне явище
6. Рядки з поеми “Наймичка мене! Я каралась Весь вік в чужій хат мене, мій синочку! ” виконують роль
А зав’язки Б розвитку дії
В кульмінації Г розв’язки
7. Які позасюжетні елементи використав автор
А описи природи Б ліричні відступи
В портрети героїв Г інтер’єри
8. “Молодиця
Рада та весела;
Ніби з паном повінчалась,
Закупила села!
І у хаті, і на дворі,
І коло скотини –
Увечері, і вдосвіта…”,- так Тарас Шевченко характеризує героїню твору
А “Причина” Б “Катерина”
В “Наймичка” Г “У нашім раї на землі”
9. Трагедія Ганни (поема “Наймичка”) полягає в тому, що
А вона весь вік каралась в чужій хаті
Б до кінця не відчула синівської любові
В не змогла побути на весіллі в сина
Г усе життя не могла признатися Маркові, хто вона
10. Хто відзначав, що поема “Наймичка” – це “апофеоз материнської любові”
А І. Франко Б П. Куліш
В В. Лепкий Г М. Костомаров
11. На біблійній основі образ матері зображено у творі
А “У нашім раї на землі” Б “Катерина”
В “Наймичка” Г “Марія”
12. Установіть відповідність між рядками творів та їх назвою
1 “І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий ”
2 “Бо не дійде
До зросту дитина,
Піде собі сліпця водить,
А тебе покине”
3 “Ставок під кригою в неволі
І ополонка – воду брать”
4 “У тумані, на могилі,
Як тополя похилилась
молодиця молодая
Щось до лона пригортає” А “Наймичка”
Б “Марія”
В “Сон” (“На панщині пшеницю жала”)
Г “У нашім раї на землі”
Д “Катерина”
13. Установіть відповідність між композиційними частинами поеми “Катерина” та епізодами твору
1 Катерина зустрічається з москалем
2 випадкова зустріч сліпого кобзаря й поводиря Івася з батьком-москалем
3 розповідь про непослух дівчини
4 зустріч Катерини з Іваном-москалем, який від неї відцурався А експозиція
Б зав’язка
В розв’язка
Г кульмінація
Д епілог
Занурюючись з перших рядків у зміст новели, відчуваєш жах. Планета спотворена останньою війною. Місто зруйнований, доріг немає, земля пересичена радіоактивної брудом так, що вночі світиться. Люди в якихось лахмітті, брудні. Вони ненавидять своє минуле, ненавидять і сьогодення. У них немає майбутнього. Що ж у них залишилося? Тільки деяка сумнівна дика радість зруйнувати те, що залишилося від цивілізації. Люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину «Мона Ліза», яку тримають поліцейські і стежать за тим, щоб у неї не кидали камінням. Жінка на полотні дивилася на цей натовп дикунів і посміхалася таємничо сумно. Хлопчик теж дивився на її посмішку, і серце його калатало в грудях, а в душі звучала музика. Більше жоден у черзі не відчував того, що відчував цей хлопчик. Вона красою своєї пробудила в серці дитини почуття, які у дорослих давно померли. Він не міг ганьбити красу. А далі взагалі мерзенна сцена: влада постановила віддати портрет місцевим жителям на знищення. Це апофеоз відокремленості. «У натовпі вили, а руки клювали портрет, ніби голодні птахи». Тому вдалося в цій дикій юрбі вирвати і собі шматочок картини.
Ховаючи його, Він стиснув руку біля грудей. Схлипуючи, Том побіг туди, де тепер був його будинок, якщо залишки силосної башти можна було їм назвати … Сім’я зустріла його хропіння і стусанами спросоння. У місячному сяйві Том розкрив пальці, розгледів шматочок зарисованного полотна і побачив Посмішку. Вона лежала на його долоні. Хлопчина дивився на неї і повторював про себе: «Усмішка, чудова посмішка …»
Закривши очі, Том продовжував бачити її в темряві. Ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. А світ був мовчазний … Так закінчується розповідь. Страшна кінцівка, невтішна, як темна ніч … Але автор ніби залишає шматочок надії. Вона, надія, живе в серці дитини. Воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадають добра, любові, Злагоди і відновлення. Наполегливо звучить у цьому оповіданні думка Достоєвського «Краса врятує світ». Бредбері стверджує, що у людства є надія. І вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. Але як же мало залишається таких чистих душ і серед дітей. Сучасність лякає мене примарами – тих людей, яких описав у майбутню долю людства письменник. Не дай нам, Боже, дожити до таких часів!