Відповідь:
Мені важко сказати, символом чого був Сторож. Тухольці вважали цей камінь священним, вірили, що у ньому живе дух царя велетнів, який переміг богиню смерті Морану і дав життя всьому живому в долині, де знаходилося село. Цар велетнів "триває в тім камені і пильнує сеї долини. Кажуть, що колись Морана ще раз ізбере свою силу, щоб нею завоювати нашу Тухольщину, але отсей заклятий Сторож упаде тоді на силу Морани і роздавить її собою". Тому тухольці і називали його Сторожем, "котрий, бачилось, пильнував входу в тухольську долину і готов був упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б до сього тихого, щасливого закутка". Можливо, Сторож символізував перемогу життя над смертю, добра над злом.
Пояснення:
У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова, де він сильно застудився. 24 грудня його станирізко погіршився, йому поставили діагноз - запалення легенів. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене… Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.