А пісня- це душа. З усіх потреб потреба Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їм лиша,- Чим глибша пісня, тим ясніш душа. Є давня легенда, в якій розповідається про те, що Бог обдарував всі землі світу багатством, а нам, українцям,- подарував народну пісню. В українських народних піснях живе вся історія українського буття, у них і кохання, і побутове життя і військові події. Без рідної мови, як і без рідної пісні людина не може обійтися. Отже, пісня- це і є душа народу, яка веде людину до істинни і душевного багатства.
Олівець У давнину писали не на папері, а на пергаменті — спеціально обробленій телячій шкурі. Пергамент був дуже дорогим, писати на ньому було справою дуже відповідальною. Щоб писати рівно й красиво, олов’яними кружечками проводили на пергаменті тонкі лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали (іншими словами — робили собі зошит в лінійку). Пізніше з’явилися замість кружечків олов’яні палички в дерев’яній оправі (щоб не бруднити рук). Ці олов’яні палички — олівці — набули поширення в Європі, з’явилися і в нас. Цікаво, що олово збереглося лише в назві олівців, бо сьогодні серединки олівців роблять з графіту. Диктант Звичайнісінький диктант, який часом завдає нам клопотів, і той виявляється чужинцем, «римлянином». У латинській мові було слово, яке означало «говорити для записування». Далі це слово («діктаре») почало означати «розпоряджатися, наказувати». Тому серед нащадків цього латинського слова ми зустрічаємо і нашого знайомого — скромний шкільний диктант, і грізне слово диктатор — особа, що має необмежену владу і нав’язує свою волю іншим, і багато інших слів. Азбука,алфавіт,абетка Всі ці слова різні тільки на перший погляд, бо не лише називають те саме, а й начебто копіюють одне одного. Дивіться самі. Абетка — а, бе (ми так називаємо перші дві літери у давньоруській мові). Алфавіт — альфа, віта (так звалися перші дві літери у грецькій мові). Навіщо було літери називати? Кажуть, що так їх легше було запам’ятовувати. Найлегше було дітям фінікійців, бо в них перша літера була схожа на голову бика і звалася «алеф» (бик). Друга літера була «бет» (дім). Звідси беруть початок усі три назви нашої азбуки.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їм лиша,-
Чим глибша пісня, тим ясніш душа.
Є давня легенда, в якій розповідається про те, що Бог обдарував всі землі світу багатством, а нам, українцям,- подарував народну пісню.
В українських народних піснях живе вся історія українського буття, у них і кохання, і побутове життя і військові події. Без рідної мови, як і без рідної пісні людина не може обійтися.
Отже, пісня- це і є душа народу, яка веде людину до істинни і душевного багатства.