Написати контрольний міні-твір на одну із запропонованих тем:
1. Внутрішній монолог Івана Дідуха напередодні від’їзду до Канади (за новелою В.Стефаника «Камінний хрест»).
(Монолог повинен бути написаний від першої особи, від «я». Напишіть, про що може думати герой, покидаючи рідну землю).
2. Сповідальний лист Лукаша до Мавки (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»).
(Уявіть собі, що Лукаш визнав свою провину перед Мавкою і вирішив налагодити стосунки. Що він може написати у листі до неї?Вдала спробанаписати твір у віршовій формі і відтворити стиль Лесі Українки буде оцінена окремою оцінкою).
Хтось коріння моє обгриза лася вона сусіду Пневі, — і листя хтось моє об’їдає...
Подивився Пень на всі боки, бачить — під деревом їжак прогулюється.
Гей! — крикнув Пень сердито.— Це ти у Берізки коріння обгризаєш?
— Фр! — обурився їжак. — Що мені — їсти нічого? Я й мишей ловлю, і хробаків, я навіть... навіть зі змією справлюся. Навіщо мені коріння обгризати?
— Хто ж тоді цим займається?
— Може, цей? — показав їжак на Борсука, котрий біля своєї нори нишпорив.
— От видумали, — образився Борсук.— Я під деревами личинок їм, а коріння не займаю. Може, то Кріт і Землерийка? Вони завжди у землі длубаються.
— Е, ні, — запротестували Кріт і Землерийка, — ми їмо жуків та хробаків, а дерев не займаємо.
Задумався Пеньок: хто ж це Берізку губить? Адже не тільки коріння у неї обгризають, а й листя об’їдають.
Ні їжак, ні Борсук, ні Кріт із Землерийкою до листя не доберуться. Ось птахи — ті скрізь встигають: і на ріллі копаються, і на гілках дерев скачуть. Побачив Пень Шпаків і гукнув їм:
— Гей, пернаті! Чи то не ви Берізці шкодите?
— Що-що? — здивувалися Шпаки.— Щоб ми, птахи, дереву шкодили? Та ніколи!
Вирішили тоді звірі та птахи під стерегти шкідника. Сховалися в кущах і чекають. Годину чекають, дві чекають, уже й потомилися чекати, а шкідник не з’являється. Стало сонечко за ліс ховатися, захотілося всім спати.
їжак хоча й нічний звір, а теж знічев’я розпозіхався. Хто де сидів, там і заснув.
І от тільки вони поснули, вибрався з-під корча жук Травневий Хрущ.
Вусами поворушив, лапами потер і закричав по-своєму, но-жучиному:
Гей, вилазьте із щілинок.
З-під сосонок, з-під ялинок.
Час настав, сюди скоріше.
Вдосталь є смачної їжі!
І зразу ж з усіх боків задзижчало, загуділо.
Зум-зум-зум-зум-зум-зум,
Ми завжди готові, кум!
А Хрущ ще гучніше зазивав, навколо Берізки в’ється.
Солоденькі тут листочки.
Налітай, сини і дочки.
Тьоті, дяді, баби з дідом,
Пригощайтеся обідом!
Хмарою налетіли Хрущі на Берізку, обсіли, обліпили, і листя за ними не видно.
Затремтіла бідолашна, зарипіла. Почув їжак — Борсука штовхнув, прокинувся Борсук — Крота іі Землерийку розбудив.
— Так ось хто Берізку губить! — закричали звірі.
— Держи їх! Лови! — зняли галас Шпаки.
Налетіли Граки, Дрозди, Зозулі та як почали Хрущів хапати.
Зум-зум-зум-зум-зум-зум-зум,
Ой, куди ж тікати, кум? —
заметушилися жуки.
Під дерева ховайтеся! Під дерева, — скомандував Хрущ.
Хрущ під дерева, а там на них їжак з Борсуком чекають. Хрущі у землю, а тут їх Кріт і Землерийка хапають. Всіх до одного половили.
Розгорнула Берізка листочки, розпрямила гілки і вклонилася своїм вірним друзям.