" Майбутнє лісу в твоїх руках"Всім нам не раз доводилося побувати в лісі, відчути весь цей аромат столітніх сосен, дубів.Почути стук дятла, пташиний спів та відчути запах грибів. Вся ця краса так і заманює до себе, вдихає втебе нове життя з чистим повітрям, чистими думками. Хіба не добре мати таке місце відпочинку? Аякже, звичайно погодяться мільйони, та більшість з них сама руйнує цей відпочинок. З кожним днем вирубується нескінченна кількість дерев, що потім може призвести до катастрофічних наслідків. Дерева забезпечують нам на тільки чисте та свіже повітря, але і допомагають під час повені. А ми все це забуваємо, і знову робимо все по своєму. Хіба таке життя нам довподоби? Хіба можна добре жити вдихаючи забруднене повітря, та весь час при великих опадах потрапляти під великий вплив повіні. Хіба на таке люди розраховували, коли вирубували всі ті численні дерева?Не думаю, головною метою для них було отримати гроші за хороший матеріал-деревину. Гроші, гроші весь світ тільки тримається і самознищується на цих паперових купюрах. Невже так важко, під час відпочинку в лісі зберігати чистоту. Чи добре дивитися за вогнем і не призвести до пожару.Часто ми звинувачуємо природу у катаклізмах,та самі не помічаємо як знищуємо себе своїми же руками. Нам варто дбайливо ставитися до лісу, тому що це не тільки місце для відпочинку а й наше майбутнє. Бережи природу адже майбутнє лісу в твоїх руках.
Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. Щоправда, трактується в різні віки вона по-різному. І це зрозуміло: нові люди, нові соціальні умови життя — то й різні проблеми. І. С. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім'я» порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії — кріпацтва і феодалізму.
Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і знали, як жити по-новому. Та й нового й волі хотілось у всьому.
Сім'я Кайдашів з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького — це типова селянська родина, яка намагалася жити в нових умовах, умовах пореформеного села початку другої половини XIX століття. Письменник створив реалістичні образи двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників. Старі Кайдаші — люди працьовиті, але часів панщини, коли змушені були у всьому коритися панові та батькам. Своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і дітей Кайдашів.
Хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку, через свій світогляд не зуміли дати дітям незалежно жити і працювати в родині. Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в кожній родині, і потрібно до них ставитися з розумінням. А Омелько Кайдаш і його дружина Маруся весь вік робили те, що своїм синам і невісткам наказували, що й привело до ненависті в родині. І це друга важлива проблема між дітьми і батьками.
Я вважаю, що ні старим, ні молодим не вистачило мудрості, культури поведінки, щоб жити за загальнолюдськими цінностями. Бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти. У родині, в якій батьки дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть так само. Мабуть, тому і живуть серед нас, на жаль, деякі «кайдашеві звички».
