По твирам в. нестайко "тореадоры з васюкивкы", я. стельмаха "митькозавр з юркивкы або химера лисового озера", леся воронына "таэмне товариство боягузив" заранее за верные ответы) ❤️
А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й подалі прикидатися сіреньким та поківненьким.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинуться скореним, лишившист у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
Взагалі він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягне, крім батога.
Чарлі - добра , щира , розумна , ввічлива дитина.Він ріс у бідній , але люблячій та дружній сім'ї . Його батько працював на фабриці по виготовленню зубної пасти . Грошей , які містер Бакет приносив ніколи не вистарчало , а місіс Бакет- мама Чарлі ніде не працювала , вона доглядала стареньких бабусів та дідусів Чарлі. Чарлі дуже любив вечорами слухати історії дідуся Джо про містичну шоколадну фабрику Віллі Вонки. Кожного дня йдучи додому зі школи він проминав її , з неї доносились фантастичні аромати шоколаду , горіхової пасти , нуги та карамелі . Люба дитина почувши такі запахи миттю побігла б купляти плитку неперевершеного шоколаду Віллі Вонки , але Чарлі випадала така нагода лише ОДИН раз на рік , на його день народження. Він розтягував маленький батончик на місяць , а деколи й на довше. Потім коли він виграв подорож на фабрику та переміг у "таємному змаганні" він не став жадібний , закритий , нейприязний , як інші діти , що виграли золоті квитки.Може через свою жадібність ,пихатість ,зверхність вони і не виграли?(риторичне запитання) Отже , Чарлі Бакет - дитина з непростим життям , але попри всі незгоди та перешкоди він залишивля хорошим ,дружнім ,щирим ,добрим хлопчиком . Я б радила усім прочитати цю книгу і дорослим і дітям , адже головний герой має ті риси яких бракує УСІМ без виключення . І дорослим , і старим , і дітям , і підліткам.
А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й подалі прикидатися сіреньким та поківненьким.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинуться скореним, лишившист у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
Взагалі він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягне, крім батога.