ІІ частина відповісти за твором "Місце для Дракона"
1. Нічим не можна відкупитися й відмолитися від персонажа
А Полудниці
Б Ікоти
В Дрімоти
Г Чорного лицаря
2. Душі люботинців пороз’їдала
А нудьга
Б радість
В байдужість
Г безпечність
3. Люботинський князь розпустив військо, бо
А воно не було боєздатним
Б не було війн
В вирішив набрати нових вояків
Г хотів жити в мирі з усіма сусідами
4. За давнім звичаєм прихильність князівни здобувалася
А у боротьбі з підступним змієм
Б в умінні зачарувати красномовством
В у турнірах чи військових походах
Г в інтелектуальних змаганнях
5. Від дня святого Онуфрія князь наказав запровадити
А військові навчання
Б турнії
В бої без правил
Г збирання данини
6. Воєвода дорікнув люботинському князеві, що він
А забагато любить спати
Б даремно розпустив військо
В байдужий до своїх підлеглих
Г начхав на закон
7. На березі Бистриці люди бачили
А драконові сліди
Б військо сусіднього князя
В багато слідів од кінських копит
Г загадкову істоту
8. Від пустельника дракон швидко навчився
А говорити по-людськи
Б правильно харчуватися
В уміти захищатися від ворогів
Г драконячого життя
9. Пустельник не хотів навчати грамоти дракона, бо
А як же той чинитиме зло, коли праведним стане
Б може погіршитися зір
В він сам не вміє читати й писати
Г немає цікавих книг для читання
10. Дракон Грицько вразив князя
А жорстокістю та підступністю
Б байдужістю до всього
В мудрістю та добротою
Г ледарством і неохайністю
11 Заради князя та його доньки дракон
А вийде на герць
Б залишить землі Люботина
В битиметься із жорстоким змієм
Гбуде охороняти князя та його сім’ю
12.Коли володар хоче зміцнити владу, у першу чергу
А страждають підлеглі
Б знищує своїх ворогів
В запроваджує жорсткі закони
Г гинуть поети
13. Перед смертю пустельник звертається до дракона з такими словами:
А «Живи серед звірів! Звірячі закони – людяніші!»
Б «Ти загинеш як дракон, а не як поет і герой».
В «А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша».
Г «Ти повинен писати!»
14.Настасія стала називати Метеликом
А дракона Грицька Б Кельбаса В лицаря Лавріна Г гінця
15. Рука Лавріна задерев’яніла, коли
А він побачив князівну поруч із драконом
Б драконове око дивилося на лицаря таким розумним поглядом
В джура захотів випередити свого вчителя
Г із драконової пащі з’явився стовп жовтогарячого полум’я
16. «А мені в тлін одійти, одійти без надії, без сліду, мов і не було ніколи». Ці слова належать
А пустельнику Б пану Лаврінові В князеві Гдраконові Грицьку
17. Смертельного удару драконові наніс
А Лаврін Б джура В один із лицарів Гкнязівський воєвода
18. «Ви мені ненависні! Ви і весь ваш задрипаний Люботин! Я проклинаю вас!» Такі гнівні слова вигукує
А джура Б Лаврін В воєвода Г Настасія
19. Після смерті дракона князь зрозумів, що
А нарешті Люботин звільнився від злого дракона
Б видав заміж доньку не за того лицаря
В йому бракувало розмов із драконом
Г закони необхідно вдосконалювати
20. «Але, тепер, коли дракона вбито, я зостався сам… І нема в мене ані ворога, ані друга», - із сумом говорить
АКнязь Б лицар Лаврін В воєвода Г джура
Відповідь:
Пояснення:Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.