Володи́мир Олексі́йович Підпа́лий (нар. 9 травня 1936 року — пом. 24 листопада 1973 року)— український поет, прозаїк, перекладач. Батько українського поета Андрія Підпалого.
[ред.] Життєпис
Народився в селі Лазірках 13 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Власенко — козачка з хутора Макарівщини, батько Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. Батько працював на залізниці, захоплювався садівництвом та бджільництвом. На дев'ятому році мати була вже круглою сиротою і наймитувала в Лубнах. Батько Володимира Підпалого загинув у 1943 році під Києвом. Мати померла 21 січня 1957 року на час служби сина на флоті.
Володимир Підпалий навчався у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. За власним свідченням, любив історію, літературу та не розумів точних наук. В школі багато читав. У 1953 року закінчив 10 класів. Працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот.
У 1957 році демобілізувався (через хворобу ніг) та поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який закінчив 1962 року.
Перші вірші надрукував у 1958 році в газетах «Молодь України» та «Зміна». У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірка «Зелена гілка», роком пізніше —"Повесіння" у видавництві «Радянський письменник».
Працював старшим редактором поезії у видавництві «Радянський письменник». До Спілки письменників був прийнятий у 1967 році. Того ж року вийшла в світ збірка «Тридцяте літо». Після того були книжки «В дорогу — за ластівками» (1968) та «Вишневий світ» (1970), посмертно — «Сині троянди» (1979), «Поезії» (1986), «Пішов в дорогу за ластівками» (1992). До останньої книги входять неопубліковані за життя твори В. Підпалого та спогади про нього.
Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року.
У 2011 році опубліковано книгу «Золоті джмелі» (ISBN 9667430332 ), яка представляє повний поетичний доробок Підпалого та спогади багатьох письменників про нього.
ответ:дружба наповнює буття радістю, світлом і хвилинами, коли від щастя перехоплює подих.
По-перше, самотність не природна й страшна для кожної людини. Жодні багатства світу не можуть замінити людину, яісій можна довіритися, яка ніколи тебе не зрадить.
Доречний приклад можна знайти у творі Франца Кафки «Перевтілення», де в центрі уваги автора — проблема самотності. Головний герой, комівояжер Грегор Замза, заробляв мало, усі гроші віддавав родині, а оскільки постійно був у відрядженнях, не мав ні друзів, ні дружини. Коли виявилося, що він перетворився на комаху, то навіть родина відвернулася від нього. У хвилини розпачу й страждання в житті Грегора не було людини, друга, який підтримав би його. Тому він почувався зайвим і непотрібним у цьому світі.
По-друге, саме з друзями пов’язані найкращі моменти життя, які закарбовуються в пам’яті назавжди. Такі люди підтримують нас у будь-яких ситуаціях. Без них життя втрачає всі барви
Объяснение: