а протязі всього твору автор змушує співпереживати героям, їхній нелегкій долі, їхньому непереможному бажанню отримати волю, почуватися людьми, а не худобою панською.
Неспроста автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, вони тікають від переслідувань з почуттям звірини. Не один раз введений образ голодного вовка.
Мужніє у вогні випробувань Соломія (ніжне кохання і товариська виручка, жіночість і мужність органічно поєднуються в характері Соломії).
Багато життєвих перепетій випало на долю Остапа, і він пройшов крізь всі випробування, мужніючи в боротьбі за життя, свободу, право кохати.
Остап і Соломія, готові дорогою ціною, навіть своїм життям заплатити за волю, вони сталі живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності і віри в світле майбутнє.
«Гримить» - вірш з циклу «Веснянки» який був написаний І. Франком на початку 1880х років. Ций вірш перейнятий передчуттям як весняного пробудження природи, так і революційного оновлення світу, а також гарячою вірою в прекрасне майбутнє народу. Картини природи й суспільства у вірші не протиставляються, а навпаки, уподібнюються один одному за до літературного прийома паралелізму. Вірш написаний чотирьохстопним амфібрахієм. Своєрідний інтонаційно-синтаксичний та ритмічний лад утворюється інверсіями, градаціями та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить. Вірш складається лише з двох строф по п’ять рядків у кожній; причому слово "гримить", утворює шостий рядок і цементуює вірш в органічну єдність своїм мажорним настроєм.
«Гримить» - це вірш вірш І. Франка, що належить до циклу «Веснянки». Вірш був написаний на початку 1880х років. На зміст твору значно вплинули переконання І.Франка у 80-х роках. Твір складається з двох частин по п'ять строк у кожній, а слово "гримить" формує шосту строку. Основний композиційний прийом, що вживає Франко — паралелізм: він зіставляє грозу - природне явище і явища соціальні. Серед художніх прицомів, вжитих Франком у вірші — алітерація, а також дві протилежні стилистичні прийоми - епіфора та анафора. Епіфора - це повторення однакових виразів, слів чи сполучень звуків у кінці строф або рядків з метою посилення музичності і виразності вірша, а анафора - це повторення слова або групи слів на початку строф чи фраз. У вірші автор передчуває весняного пробудження природи, а також революційне оновлення світу. Поезія проникнута також вірою у прекрасне майбутнє народів усього світу. Основна думка вірша — це заклик до боротьби.
а протязі всього твору автор змушує співпереживати героям, їхній нелегкій долі, їхньому непереможному бажанню отримати волю, почуватися людьми, а не худобою панською.
Неспроста автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, вони тікають від переслідувань з почуттям звірини. Не один раз введений образ голодного вовка.
Мужніє у вогні випробувань Соломія (ніжне кохання і товариська виручка, жіночість і мужність органічно поєднуються в характері Соломії).
Багато життєвих перепетій випало на долю Остапа, і він пройшов крізь всі випробування, мужніючи в боротьбі за життя, свободу, право кохати.
Остап і Соломія, готові дорогою ціною, навіть своїм життям заплатити за волю, вони сталі живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності і віри в світле майбутнє.
Объяснение: