Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
аналіз вірша ірини жиленко «підкова».
тема: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову діда мороза, що здійснює бажання і мрії.
ідея : прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.
композиція вірша.
експозиція: «була зима…дідусь мороз…загубив підкову».
зав’язка: «підкову …не просту. а аж розгубились в небі літаки».
кульмінація: «а я знайшла. сказала їй: — світи тут, на вікні. щоб все мені збулося! —
зійшлися і роззявили роти сімсот роззяв».
розв’язка: «покладу підкову в чемодан…ві підкову діду…роти закрили всі сімсот роззяв. і розі і полягали спати».
художні засоби.
епітети: зелений, рожевий, фіалковий сніг; сніг легкий і рівний.
порівняння: підкову не просту, а золоту; таким, на місяць схожим; підкову не просту, золоту.
метафори: ішов сніг; дід мороз протрюхикав; серпиком лежала підкова; розгубились в небі літаки;
персоніфікація: літаки кричали, крильцями дрижали.
риторичні оклики: «мама! », «щоб все мені збулося! ». не пиши так багато просто десь чи декілька раз скороти