Діти розважалися на річці, коли йшла крига. Федько сміливо перетнув річку по крижинах і повернувся назад. Сусідський хлопець Толя, син заможних батьків, вирішив повторити цей вчинок. Але йому не пощастило, він упав у воду. Федько врятував його. Однак Толя не оцінив цього, бо був підлою дитиною. Федько навіть уперше в житті збрехав, щоб урятувати Толю від покарання. Його суворо бив батько за провину. Помер він через СВОЮ ХВОРОБУ, якою він захворів через переохолодження. Ось так загинув сміливий благородний хлопець. Він виявився набагато вищим духовно, ніж підлий Толя.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."