Зрадити в житті державу - злочин, а людину можна? Як на мене, зрада завжди буде зрадою, тобто, якщо хтось є зрадником, то такій людині не слід довіряти. І неважливо, чи зрадив він людину або свою державу: якщо людина здатна на зраду, то вона є "гнилою" у будь-якому разі. Як на мене, єдина різниця полягає у тому, що державна зрада - це злочин, який суворо карається законом, що прописано у Конституції. Зрада ж людини - це поганий вчинок, за який не посадять до в'язниці, але від цього цей вчинок не стає менш огидним. Коли одна людина зраджує іншу - вона нібито відміняє, закреслює все те, що поєднувало її з цією людиною. Продовжувати будь-які стосунки зі зрадником - це ризикувати бути зрадженим знов і знов. Як на мене, зрада не буває дрібною або неважливою. Не можна бути трошки зрадником. В таких випадках зазвичай кажуть, що жінка не можна бути "трохи вагітною". Так і зі зрадою: або зрадив, або ні. Третього, як кажуть, не надано. Таким чином, будь-яка зрада, як держави, так і людини - це огидне явище.
Історічні пісні та думи мають схожі риси - наприклад, у обох є сюжет, обидва мають оповiдний характер та часто присвячені історичним постатям або подіям. Але є риси, що відрізняють ці жанри один від одного. Історичну пісню співають (на то вона і пісня), а думу проговорюють речитативом під акомпанемент ліри, кобзи, або бандури. Речитатив - це повільне проказування, схоже на спів, але не спів. Думи більші за розміром за історичні пісні і складніші за будовою. У дум і пісень різні метричний рисунок та римування. У піснях усi рядки мають однакову кiлькiсть складiв, причому наголошені i ненаголошені склади чергуються. У думах не так, у думі рядки рiзнi за кiлькiстю складiв, дума не має читкого ритмічного малюнка та чергування наголошених-ненаголошених складів. Пісня подiляється на строфи, об´єднані мiж собою римою, а дума не поділяється.
Як на мене, зрада завжди буде зрадою, тобто, якщо хтось є зрадником, то такій людині не слід довіряти. І неважливо, чи зрадив він людину або свою державу: якщо людина здатна на зраду, то вона є "гнилою" у будь-якому разі.
Як на мене, єдина різниця полягає у тому, що державна зрада - це злочин, який суворо карається законом, що прописано у Конституції. Зрада ж людини - це поганий вчинок, за який не посадять до в'язниці, але від цього цей вчинок не стає менш огидним.
Коли одна людина зраджує іншу - вона нібито відміняє, закреслює все те, що поєднувало її з цією людиною. Продовжувати будь-які стосунки зі зрадником - це ризикувати бути зрадженим знов і знов. Як на мене, зрада не буває дрібною або неважливою. Не можна бути трошки зрадником. В таких випадках зазвичай кажуть, що жінка не можна бути "трохи вагітною". Так і зі зрадою: або зрадив, або ні. Третього, як кажуть, не надано. Таким чином, будь-яка зрада, як держави, так і людини - це огидне явище.