Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст) * * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)
* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк) * * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)
* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина) * * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)
* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)
* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки)
* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець) * * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)
* * *
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка) * * *
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)
Ну как то так!!
— Чому з такого тонкого пруття городиш? — питає чоловіка святий Петро.
— Не таке воно вже й тонке,— відповів чоловік.— Яке є, таким і городжу.
— Узяв би ти та нарізав товстого пруття, то і пліт би був сильніший,— озвався Ісус Христос до чоловіка.
— А нащо мені сильніший пліт? — посміхаючись, запитав чоловік.— До моєї смерті і цей видержить.
— А хіба ти знаєш, доки живеш? — здивовано запитав Ісус Христос.
— Певно, що знаю. Ще два роки мені залишилося прожити нацьому світі, то і цей пліт доти видержить. А потім, кому буде потрібно, то нехай собі зробить інший.
Тут Ісус Христос і святий Петро попрощалися з чоловіком і пішли своєю дорогою.
— Це недобре, Петре, що людина знає, доки живе,— озвався подорозі Ісус Христос до святого Петра.— Краще вже нехай чоловік не знає, доки живе, а тоді він буде сумлінно працювати і постійно дбати про себе і свою сім'ю.
Тому від того часу і аж по сьогоднішній день ні один чоловік не знає, доки живе.