Остап Вишня біографія коротко Остап Вишня – Губенко Павло Михайлович справжнє прізвище. Народився 13 листопада 1889 на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї. Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську військово-фельдшерську школу.
Працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. У 1917 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. У 1919 за підписом Павло Грунський опубліковано перший сатиричний твір (фейлетон) «Демократичні реформи Денікіна» Працював у «Селянській правді» та у журналі «Червоний перець». 1921 — усмішка «Чудака, їй-богу» — вперше під підписом Остап Вишня. Став основоположником жанру усмішки. Після розпуску ВАПЛІТЕ стає одним з організаторів «Політфронту». У 1933 заарештували і звинуватили тероризмі і контрреволюційній діяльності. 1933-1943 — на засланні в Ухто-Печорському таборі. 1944 — перший твір після заслання «Зенітка». Працював у журналі «Перець». У 1955 реабілітовано. 28 вересня 1956 року помер. Твори: – 1919р. перший фейлетон «Демократичні реформи Денікіна» (підпис Павло Грунський) – 1921р. усмішка «Чудака, їй-богу» (підпис Остап Вишня) – «Чукрен» та «Чухраїнці» – 1927р. гумореска «Моя автобіографія» – 1958р. цикл «Мисливські усмішки» («Сом», «Заєць», «Лось» та інші) Збірки: – «Вишневі усмішки сільські» – «Вишневі усмішки кримські» – «Українізуймось» – «Вибрані твори» – «Вишневі усмішки театральні» – «Усмішки» в 4 томах – «Вишневі усмішки закордонні»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ostap-vishnya-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Сам написал:
Пам'ятаємо. Любимо. Сумуємо.
За пішли на війну синам
І поки їх немає, в пам'яті зберігаємо,
Їх образ, голос і дух.
Пам'ятаємо. Любимо. Сумуємо.
За пішли на війну чоловікам
І забути про вас нікому не дамо,
Адже Батьківщина так потребує вас.
Пам'ятаємо. Любимо. Сумуємо.
За пішли на війну жінкам
І в сльозах ставлення до них відобразимо,
Адже війна ламає їх життя.
Забути ми не зможемо, як ворог намагався увірватися додому,
Принісши з собою війну,
Як намагався зруйнувати нам мирний спокій,
Порушуючи звуками куль тишу.
Ми ніколи не забудемо, як в окопах гинули війни,
Як жінки і діти вмирали в полоні у ворога,
Як танки давили в цій страшній бойні,
Як звуки їх пострілів чулися на року.
Сили духу і сміливості не позичати,
Відвагу і любов до Батьківщини
Дозволили Батьківщину у ворогів відвоювати,
І спокійно нам далі жити.
Сонечку теплого посміхатися,
Хмарами білосніжними милуватися
Але ми пам'ятаємо якою ціною,
Прадіди і прабабусі жертвували собою.