Характеристика образу «Климка» Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.
Добро може бути маленьке, але принесе кучу позитивних емоцій та велику вдячність, а може бути велике, та не мати ніякої реакції. Реакція прямо залежить від тієї людини, для якої робиться добро. Якщо вона добра, вдячна, то й добродій отримає просте людське але навіть, якщо людина зла, невдячна та груба, це не означає, що ій не треба робити добрих справ, бо пам’ятайте, що на зло, як і на добро треба відповідати добром. Робити добрі справи не обов’язково наодинці. Це можна робити компаніями, разом із друзями, батьками. Наприклад, прибратися в квартирі у літньої хворої людини, висадити квіти чи дерева, навести чистоту у дворі чи поряд з будинком. Ці приклади підтверджують, що для добра зовсім не обов’язково мати багато грошей. Але не треба відкладувати добрі справи в довгий ящик, тому що ніхто не може зазирнути у завтрашній день. Хто знає, що станеться з нами завтра? Чи не будемо ми самі мати потребу у до Тому, треба робити добро, поки це в наших силах. При спілкуванні з друзями, батьками, їх також треба схиляти до добрих справ.
