Повість "Климко" дуже еронічний твір. Його написав Григiр Тютюнник. Вона мене чимало схвилювала.
Климко - хоробрий, наполегливий, кмітливий хлопець. В нього дуже добре сердце. У воєнний час складно жити, тому він допомагав іншим. Заради вчительки з маленькою дитиною, якій він дав обіцянку босий і голодний ходив по сіль. Климко ніколи не здавався і нікому не жалівся. Цей хлопець кмітливий, ніколи не боявся складнощів, навіть іноді брехав заради того щоб врятувати людське життя. Також йому притаманна щедрість. Не зважаючи на те, що він був бідним, не в 30-ки для старої бабусі. Готовий на самопожертву заради інших людем извини єсли є ошибки
Объяснение:
Объяснение:
Духовний шлях Тараса Шевченка є класичним прикладом нелегкого шляху православного християнина, який шукає в умовах соціальної несправедливості Правду Божу та волю до існування, взірцем пошуку духовного шляху всебічного пізнання людського буття та прагнення народу до самобутності. З одного боку, життя Шевченка визначене його пристрасним, безкомпромісним, суперечливим характером, сповненим «непорушної хохлацької впертості»З другого боку, життєвий шлях поета став школою вчителя моралі, вчителя життя та національної самосвідомості.
І це не випадково, бо лише через подолання людського страждання, суперечностей життя, надивившись на «похмуру декорацію та бездушних, грубих лицедіїв» та її «мерзенних уславлювачів», як писав Шевченко, — можна наблизитися до Істини.
Літературна спадщина Шевченка в сучасній науці досить ґрунтовно вивчається світськими дослідниками. Питання ж релігійної етики, соціальної думки, підняті мислителем, все ще вимагають серйозного богословського дослідження та певного церковного осмислення. Питання про місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка стоїть сьогодні досить гостро не лише у філософії, а й у політичній теології. Цим стурбовані не лише професійні філологи, літературознавці, педагоги, а й взагалі всі, хто цікавиться спадком українського генія.
Шевченко, порушуючи численні проблеми соціального устрою суспільства, вказує на велич Бога у світобудові, на місце людини в світі, Батьківщини в долі особистості, формуючи цим певні засади етичної самосвідомості людської особистості.