Усі люди різні. Усіх по рінному виховували. Є люди які знаходять загальні теми та легко спілкуються. А є такі люди, що не можливо з ними знайти спільну мову, тому що не подобається характер и деякі звички. Мені не подобаються труси та ябіди, вони завжди усе псують навколо, на них не можливо розраховувати. Ще є вискочки, їм би тільки покрасуватися перед вчителем. Є хами та бовтуни, які заважають. А є багато добрих, розумних та талановитих однокласників. Треба навчитися обов'язково бачити у людять хороше. Доброта врятує світ.
1) «Послав… Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали». 2) «Доріс Павлусь до парубка». 3) «…Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не лучче…» 4) «…Занедужала небога (мати) та й померла. За нею вслід батько ноги простяг…» 5) «Наймичка доглядала за Павлусем, як рідна мати». 6) «Раз на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба». 7) «Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату». 8) «Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі». 9) «…До Павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно». 10) «…Позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню». 11) «Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві». 12) «Що таке на світі щастя?»
