Там чудеса. Одного разу на канікулах зі мною сталося що - щось дивне. Я вдома робив уроки і раптом почув, що хтось - то гортає старі книги в підвалі. Я підійшов до дверей, відчинив їх і нічого не побачив. Але раптом загорілися свічки, і я побачив старовинну двері. Так я потрапив у казкову зелену країну з казковими героями. Я побачив бременських музикантів, кота в чоботях, який гуляє зі своїм господарем, червону шапочку зі своею бабусею. Я пішов стежкою і побачив великий палац. Тут - то і виявилася чарівна книга, на якій було написано «Література». Раптом вона заговорила зі мною: - Здрастуй, хлопчик. - Здрастуй, книга, - відповів я. - Ти знаєш, чому ти сюди потрапив? - Ні, не знаю. - А потрапив ти сюди тому, що домашнє завдання з літератури не зробив. Зараз я тобі розповім багато цікавого. Я довго слухав Літературу і зрозумів, що потрібно багато читати, щоб бути освіченою людиною. І, коли я повернувся додому, то ніколи не забував робити уроки з літератури.
Ще з народження кожна людина знайомиться з народною піснею. Наша мова співуча, багата за словниковим складом і милозвучна. Українські пісні вважають одними з найкращих у світі. Матері співають малятам колискові. Вони завжди зачаровували мене своєю мелодійністю й чутливістю. Український народ склав безліч пісень. Для кожного свята, кожної події нашого життя існує відповідна пісня. Для новорічних святце щедрівки та колядки , для весняних веснянки, гаївки, для праці в поліжниварські пісні. Пісня супроводжує людину у різні хвилини життя. Народна пісня ---це душа народу.Пісні ---це емоції і почуття наших предків,перелиті в слова.Тому сьогодні так збагачують наш внутрішній світ народні пісні, тому так проймаємося ними, так їх відчуваємо. Часто на самоті я співаю українські народні пісні. І хоча я знаю їх не дуже багато, я завжди можу підібрати ту , що буде відповідати моєму настрою, виражати мої почуття чи емоції. І за це я теж люблю народні пісні.
Одного разу на канікулах зі мною сталося що - щось дивне. Я вдома робив уроки і раптом почув, що хтось - то гортає старі книги в підвалі. Я підійшов до дверей, відчинив їх і нічого не побачив. Але раптом загорілися свічки, і я побачив старовинну двері. Так я потрапив у казкову зелену країну з казковими героями. Я побачив бременських музикантів, кота в чоботях, який гуляє зі своїм господарем, червону шапочку зі своею бабусею. Я пішов стежкою і побачив великий палац. Тут - то і виявилася чарівна книга, на якій було написано «Література». Раптом вона заговорила зі мною: - Здрастуй, хлопчик. - Здрастуй, книга, - відповів я. - Ти знаєш, чому ти сюди потрапив? - Ні, не знаю. - А потрапив ти сюди тому, що домашнє завдання з літератури не зробив. Зараз я тобі розповім багато цікавого. Я довго слухав Літературу і зрозумів, що потрібно багато читати, щоб бути освіченою людиною. І, коли я повернувся додому, то ніколи не забував робити уроки з літератури.