Тема:Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи. Ідея:Заклик до творення добра й краси. Надзвичайно поетична картина приророди змальована у вірші П.Тичини"Гаї шумлять".Твір сповнений світла,радості,повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє середовище як подарунок природи-шум гаїв,хмарки в небі,гудіння звону,коливання достигаючих нив,шепіт трав. І на завершення-завжди вражаюча картина сонця,що заходить над рікою ,залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски,Ніби розколовся навпіл сонячний диск-одна частинка у небі,а друга-на тихій гладіні води.Це сонячне золото заповнює душу,спонукає до творення краси й добра.
Скільки жили у світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. І мені здається, що з'явилася вона як сама по собі, просто протягом спілкування.
Повага до старших не є якимось ритуалом, який повторюється лише кілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожен день. Я не маю на увазі, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. І як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Дуже це важко? Багато зусиль треба до цього додати? На мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. Лише трохи. Зовсім не важко поступитися місцем у трамваї чи тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. Хлопчик, який півнем сидить в переповненому автобусі, а поруч стоїть втомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А іноді буває і так, що вона просить уступити місце, а хлопчик відповідає відмовою. Це, на мій погляд, вже зовсім хамство!
Крім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все ж треба стримуватися. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Так як неввічливо буде влазити, або ще гірше, скиглити або кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та галасу. Хоча іноді так хочеться розлютитися, я намагаюся стримуватися. Неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. Існують і інші правила, що стосуються спілкування. До людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба і звертатися по-різному. Якщо це вчителька чи незнайома людина, треба називати її на Ви, так як називати на " ти " можна тільки найближчих людей, які старші за тебе: маму, тата, бабусю чи дідуся. А тітку і інших родичів треба величати тільки на Ви.
Всі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так повинен вести себе кожен.
Ідея:Заклик до творення добра й краси.
Надзвичайно поетична картина приророди змальована у вірші П.Тичини"Гаї шумлять".Твір сповнений світла,радості,повноти життя.
Ліричний герой сприймає навколишнє середовище як подарунок природи-шум гаїв,хмарки в небі,гудіння звону,коливання достигаючих нив,шепіт трав.
І на завершення-завжди вражаюча картина сонця,що заходить над рікою ,залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски,Ніби розколовся навпіл сонячний диск-одна частинка у небі,а друга-на тихій гладіні води.Це сонячне золото заповнює душу,спонукає до творення краси й добра.