На календарі вже час для весни. Причаїлася холодна зима десь у яру. Не хоче забиратися геть. Та не бояться її люди, особливо молоді дівчата та хлопці. Допомагають весні долати зиму у весняних хороводах: «ми цю пісеньку співаєм і весноньку викликаєм». Носять зображення сонця. Побачило це велике сонце, усміхнулося, послало багато промінчиків на землю, щоб привітатися із побратимами. Потепліло. Розтанув сніг. Заспівали радісно дівчата: «ой минула вже зима, снігу, льоду вже нема». Запалили солом'яне опудало зими. Перелякалася зима, та й побігла від нестерпного жару у вічний холод. Почула заклики дівчат весна, ступила на поріг, а з нею разом «прилетіли журавлі, і великі, і малі». Природа прокинулась, зазеленіла та й зацвіла буйним цвітом для гарного майбутнього врожаю.
Автор відобразив дуже приємні якості жінки в образі Софійки. .Вона ніжна, мрійлива, турботлива та до нестями закохана у гарного але на жаль такого жорстокого чоловіка. Софія як справжня жінка готова боротися за щастя інших, не зважаючи на себе, дарувати тепло та ласку бути відданною та покірною. Кожен чоловік мріє про таку віддачу у відносинах, отримувати більше а віддавати менше, споглядати як кохають його а не він . І коли шукаєш відповідь на питання : А чи готова я бути схожою на Софійку? Треба бачити інший зміст: А чи готова я бути позаду а не поряд ?
ответ:Це-Інверсія...