Вправа 1.
Запишіть подані слова у три колонки: разом, окремо або через дефіс.
Коли(б)то, будь(що), казна(з)яким, (будь)коли, аби(коли), аби(що), так(то), (що)правда, тому(таки), (де)хто, (що)ночі, тільки(що), (як)найсерйозніше, тому(то), наче(б)то, куди(небудь), все(ж)таки, де(в)кого, (от)вискочить, (що)хвилини, (таки)знайшов, (аби)куди, (все)таки, дарма(що), (таки)вивчив, (що)до, (будь)як, поки(що), де(в)чому, як(небудь), коли(сь), (де)інде, казна(як), як(найкраще), (де)далі, аби(то), (ані)скільки, (аби)тільки, (як)таки, де(на)чому, написав(би), немов (би), так(таки), як(небудь), економимо (чи)мало, спотикається (що)разу, казна(що), надумав(таки), електроніка (ж), майнув тільки(що), та(ж)так, (екс) чемпіон, роздивився(таки), а все(ж)таки, експериментуючи з чим(сь), отакий(то), робить (аби)як, ні(до)кого, іди(ж)бо, пішов (аби) куди, (будь)куди, чого(б)небудь, (ні)скільки, стань(бо), (он)куди, (ген)далеко, тільки(но), ось(так), шурхотить начеб(то), ото(ж), все (таки), отак(от), гойдають(ся).
Вправа 2.
Напишіть частки не, ні із словами разом чи окремо.
Не/вблаганний, не/густо, не/в’янучий, не/краще, не/врожай, не/жить, не/мічний, не/знаний, не/забутий усіма вчинок, ні/кроку далі, не/мовби, не/щастя, не/йти, не/досушити, не/зважаючи на, не/здужати, не/привітний, не/далеко, не/с ні/скільки, не/доречний, не/абиякий, не/білений, не/доліт, не/дорого, а дешево, не/до/виконати, ні/одна зернина, не/співаючи, не/охота, ні/що, не/мій, не/дев’ятий, не/раз, не/досить, не/проворний, не/істотно, не/до/спілий, не/з’ясоване досі питання, не/там, не/переконливий, ніде не/знаний, не/активний, ні/сенітниця, не/вдогад, не/гадано, не/цілком, ні/звідки, не/зовсім, не/славити, а ганьбити, не/малюючи, не/дуже, не/нависть, ні/що, ні/сотні, не/активний, документ ще не/написаний, не/дарма, не/підписаний зошит, ні/яковість, не/допущений до іспиту студент, не/збудований, ні/живий ні/мертвий, не/по/українському, не/вблаганний, ні/трохи, не/ржавіюча сталь, ні/при/кому, не/добачати.
Мотря — одна з найтрагічніщих постатей в українській літературі. Безталання Мотрі не може не вражати. Що повинна відчувати мати, яка бачить повільну загибель своєї дитини! Із психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона була готова віддати заради сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбійництва Чіпки, мати викриває його злочин.
Так образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії набувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу цієї трагічної особистості засвідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад нашого народу.
Тяжким було Мотрине материнство. Не знала вонащастя дівкою, не знала жінкою, не судилося зазнати його й матір'ю. Чоловік її виявився «двужоном», і, коли покинув її вагітною й вернувся до першої жінки, Мотрю підняло на глум все село. Вона й сама не знала, хто вона: чи заміжня покритка, чи невінчана вдова.
Але минув час, люди втомилися обговорювати Мотрю, і вона почала плекати щиру надію на сина. От вигодує його, виховає — і матиме на старість і втіху, і оборону. Тому, коли Чіпка невсипущо дбав про господарство, розумом своїм і золотими роботящими руками множив його, Мотря несказанно раділа.
Але материне щастя було примарним і нетривким. Мотря багато чого зазнала від свого гарячого і швидкого на розправу сина. Коли ж сина черговий раз у пошуках «правди» заводило на лихі манівці, коли він топив свою тугу в горілці або розбишакував, вона проклинала його зі всім шалом незбагненного материнського серця. Панас Мирний тонко підмітив, як каралась мати, водночас і люблячи свою дитину, і ненавидячи її. Доживаючи віку біля сина-розбійника, вона благала собі смерті. Після того як Чіпка вирізав цілу сім'ю хуторянина Хоменка, материнська любов не витримала такого випробування, і Мотря сама пішла у волость видати владі сина-душогуба.