Федько побачив Толю, який плакав і чекав на те, що Федько скаже правду. Федько багато разів таким допомагав Толі, але не сьогодні. Федько був дуже злим на Толю, через біль, що супроводжував Федька кожного дня. І в цьому винний був тільки Толя. Федько підняв голову, дивлячись на батьків. І сказав:
- Не тягнув.
Мати с подивом дивилася на свого сина. Вона вперше почула, що ії син невинний.
Батько Толі подивився на нього з палаючими очима, а потім потяг додому. Федько ж із матір'ю прийшовши додому розповів усе, що сталося. Мати йому повірила, бо Федько ніколи не брехав
Відповідь:Головним героєм оповідання Анатолія Дімарова "Тирлик" є маленький хлопчик років чотирьох-шести. Невідомо, звідки з’явилося у нього це прізвисько, але скоріш усього, так його прозвали ще тоді, коли він був зовсім маленьким і не вмів вимовляти звук "р". У Тирлика була мама, але вона жила далеко від нього і тому виховували малого бабуся і дідусь, з якими він жив на маленькому хуторі, де окрім Тирлика, дітей зовсім не було. Тому товаришувати хлопчикові доводилося з бабусями і дідусями, які разом з його родиною жили на цьому хуторі. А якщо там і з’являвся хтось із дітей, це були не місцеві малюки, а діти із сусіднього села, куди хуторяни ходили на свята. Одного разу на хутір приїздила дівчинка Люба, з якою Тирлик дуже подружився. Дівчинка настільки йому сподобалася, що він навіть задумав одружитися з нею, аби тільки вона не поверталася додому до міста.
Дорослі дуже добре ставилися до Тирлика. Усі хуторяни були працьовитими та добрими людьми. Цим літнім людям довелося проводити свою старість у страшні часи Великої Вітчизняної війни і прийшлося не раз дивитися у вічі найстрашнішому лиху та жити у важки повоєнні роки. Але, незважаючи на це, вони не втратили людяності і чуйності. Бабусі і дідусі з хутора дуже любили Тирлика, а якщо дратувалися хлопчиком або шуткували з нього, то робили це по-доброму. Прикладом таких відносин можуть служити щирість і добродушність дідуся і бабусі Тирлика, доброта кравця Матвія з більмом на правому оці, добре ставлення до хлопчика на перший погляд дуже строгого бригадира дядька Василя, щедрість баби Уляни, яка завжди знаходила, чим пригостити хлопчика, і навіть любов до малого наймолодшої у селі баби Ольки, яку на хуторі не любили за кляту натуру та гострий язик.
Дивіться також
"Тирлик" (повний текст)
"Тирлик" (скорочено)
Біографія Анатолія Дімарова
Справа в тому, що баба Олька ще на фронті навчилася пити горілку, а коли повернулася додому, то дуже часто напивалася. Хильнувши горілки, вона ходила вулицею і грізно кричала, я якщо хтось зустрічався на її шляху, то вона могла навіть побити перехожого. А ось Тирлик її зовсім не боявся, бо хлопчика баба Олька ніколи не ображала. Вона завжди дозволяла Тирлику бавитися її нагородами – у баби Ольки було чотири медалі – дві бронзові і дві срібні. Баба Олька пригощала хлопчика цукерками і ніколи не гнівалася на нього, навіть тоді, коли була п’яною.
Коли Тирлик виїжджав з хутора, його проводжали усім селом. Хуторяни дуже сумували за хлопчиком, адже після його від’їзду на хуторі залишалися одні діди та баби. Багатьох дітей та онуків цих людей забрала жорстока війна, та й ті, хто залишилися живими, поїхали до міста будувати своє мирне життя, як, наприклад, зробила це дитина баби Ольки. Старі люди добре розуміли, що Тирлик був їх єдиною розрадою і втіхою в складному і невеселому повоєнному житті. Та й "Тирликові уже й не хочеться їхати, щось підказує йому, що він їде звідси назавжди. Він ще не розуміє всього — зрозуміє набагато пізніше, коли стане дорослим…". А поки він ще маленький хлопчик і не розуміє, що йому теж треба думати про своє майбутнє. Йому треба вчитися, пізнавати людей і світ, тому мама забирає хлопчика з хутора.
На мою думку, тема оповідання Анатолія Дімарова "Тирлик" полягає у зображенні життя дітей та дорослих людей у повоєнному селі, яке письменник висвітлює через бачення очами маленького хлопчика. Я вважаю, що головною метою твору є уславлення людяності, доброти і шанобливого ставлення до дорослих, а також засудження війни, адже війна руйнує долі людей, відбирає у них радість та щастя.
Пояснення: