Історія будь-якої країни – це імена і події. Одним із найбільш знакових імен, що репрезентують історію України, є Пантелеймон Куліш. Ключова постать українського національного відродження у ХІХ–ХХ століттях.
Він був подвижником, енциклопедистом, особистістю масштабу діячів італійської епохи Відродження. А саме життя його за наповненням мало майже шекспірівський розмах. Письменник, поет, драматург, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, публіцист, редактор, видавець. За причетність до Кирило-Мефодіївського братства був ув’язнений і відправлений у трирічне заслання. Автор абетки української мови, що лягла в основу сучасного українського правопису, автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», автор першого перекладу «Біблії» українською мовою і перекладів тринадцяти п’єс Шекспіра.
Григорій Грабович (Гарвардський університет, США) назвав П. Куліша рушієм і засновником новітньої української інтелектуальної, критичної думки та тих вимірів національної свідомості, які на ній будуються, і ключовою постаттю в становленні модерної української культури.
У той же час засвоєння творчої спадщини Куліша йшло з великими труднощами. Його постать ‒ яскрава, драматична, сповнена протиріч, як і той історичний час, в якому йому випало жити й працювати, оскільки тодішній процес становлення українського культурного поля та політичного життя був важким і складним. Інтеграція його в канон національної пам’яті відбувалася довго і зі значними перебоями, що було віддзеркаленням конфліктів і протиріч у самому новітньому українстві. Цілісна рецепція творчої особистості Куліша, якою б вона не була, – зокрема й негативною, і популістською (що передбачав і провокував сам письменник), – є частиною історії української культури.
Я думаю, що закоханість зовсім відрізняється від простого слова кохання. Тому, що кохання це почуття. Як в творі "повість про перше кохання". Там де Вітько закохався в Галю. Саме тоді він став трохи по іншому до неї ставитися. Між ними щось відбувалося, саме це і є кохання, а ті люди які потрапили в ці почуття, зазвичай так і називають закохався. Цей твір, дав нам поняття, що ми всі колись підемо по стежки кохання. Отже,можна дійти висновку, що коханння і закоханість зовсім різні поняття. Щодо цього яскравим прикладом є образ Вітька з твору Повість про перше кохання.
Здатність самовіддано мріяти володіє далеко не кожна людина. навколо завжди знайдуться люди, які намагаються переконати його в марності і безнадії цього дивного заняття. головна героїня повісті-казки а. гріна «червоні вітрила» ассоль зуміла не тільки не повірити глузуванням і злим пророцтвам оточуючих, але і дочекатися втілення своєї мрії. зросла самотньою серед не розуміють її дорослих і не бажають грати з нею дітей, ассоль занадто сильно повірила словам старого егля про казку, яка чекає її, коли вона стане дорослою. дівчина не знала, що в цей час в іншій країні самотній і замріяний юнак марить морем і кораблями, бажаючи зробити бувальщиною те, що здавалося лише чарівною казкою. грей був не лише мрійником, але і рішучим, вольовим, сміливою людиною. він залишив будинок, де ні в чому не потребував, і відправився в невідомість — освоювати моря і океани. грей був спочатку юнгою, але завдяки своїй кмітливості, витривалості та цілеспрямованості він все більше і більше поглиблював знання в області морехідного справи, зрештою, добившись здійснення мрії — стати капітаном. як і серце ассоль, душа грея чекала чогось незвичайного. і сталося диво: на загубленій лісовій галявині молодий чоловік побачив сплячу ассоль. залишене на пальці дівчини кільце стало для неї вірним свідченням майбутнього дива. волею випадку грей дізнався історію ассоль та її мрію. і він зрозумів, що навряд чи знайдеться в його житті хоч один чоловік, який був би йому ближче, ніж ця одного разу побачена дівчина. капітан не звик відкладати справи в довгий ящик. він знав, що ассоль чекає казку з червоними вітрилами, і знав, що цю казку він зможе їй подарувати. мудра і глибока була «нехитра істина», осягнута греем завдяки ассоль: «вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками».
до 1-09-2019
Історія будь-якої країни – це імена і події. Одним із найбільш знакових імен, що репрезентують історію України, є Пантелеймон Куліш. Ключова постать українського національного відродження у ХІХ–ХХ століттях.
Він був подвижником, енциклопедистом, особистістю масштабу діячів італійської епохи Відродження. А саме життя його за наповненням мало майже шекспірівський розмах. Письменник, поет, драматург, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, публіцист, редактор, видавець. За причетність до Кирило-Мефодіївського братства був ув’язнений і відправлений у трирічне заслання. Автор абетки української мови, що лягла в основу сучасного українського правопису, автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», автор першого перекладу «Біблії» українською мовою і перекладів тринадцяти п’єс Шекспіра.
Григорій Грабович (Гарвардський університет, США) назвав П. Куліша рушієм і засновником новітньої української інтелектуальної, критичної думки та тих вимірів національної свідомості, які на ній будуються, і ключовою постаттю в становленні модерної української культури.
У той же час засвоєння творчої спадщини Куліша йшло з великими труднощами. Його постать ‒ яскрава, драматична, сповнена протиріч, як і той історичний час, в якому йому випало жити й працювати, оскільки тодішній процес становлення українського культурного поля та політичного життя був важким і складним. Інтеграція його в канон національної пам’яті відбувалася довго і зі значними перебоями, що було віддзеркаленням конфліктів і протиріч у самому новітньому українстві. Цілісна рецепція творчої особистості Куліша, якою б вона не була, – зокрема й негативною, і популістською (що передбачав і провокував сам письменник), – є частиною історії української культури.