«життя — бо ваше вже, а не моє. а тільки я так скажу вам на прощання. не з тієї пляшки наливаєте. п’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. марно п’єте. це, хлопці, не ваші напої. це напої бабські. а воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. ото ваше вино. а жаль — це не ваше занятіє. жаль підточує людину, мов та шашіль. перемагають горді, а не жалісливі! » у цих словах діда платона виражена основна думка твору. у такий спосіб довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир петро колодуб, від імені якого ведеться розповідь. для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через десну стала справжнім духовним очищенням. тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». завдяки цьому вогню, що викресав дід платон, тепер він, капітан колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть». найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. платон і савка гинуть, потопивши посеред десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. образи дідусів платона і савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Сліпе прагнення до наживи - справжнє горе людей. І цьому існує багато літературних реальних прикладів. Згадаймо твір Карпенка-Карого "Сто тисяч", головним героєм якого є Калитка - жадібна на гроші людина. Він опинився під владою грошей, забувши про своїх рідних, нехтуючи здоров'ям своєї дружини, щастям власного сина. Хоча Калитка був досить забузпеченим, він пагнув більшого і навіть був готовий піти на протиправний обман, купивши фальшиві гроші... Що ж, доля покарала його, і безталанний селянин залишився взагалі ні з чим. Гроші однозначно руйнують людську душу - ось до якого висновку підводить нас автор твору. Стаючи метою нашого життя, вони відбирають його, і треба мати не аби яку силу волі для того, щоб не опинитися під владою грошей.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua