Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у с. Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика. О. Стороженко народився в родині, що походила з козацького роду.
Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив «превосходньїе», «хорошие», «изрядньїе» та «достаточные» успіхи.
Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу.
Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому Олекса Стороженко добре вивчив життя та побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал був узятий за основу багатьох творів митця.
Письменник брав участь у кількох воєнних кампаніях російсько-турецької війни, у придушенні польського повстання, у поході в Угорщину, де під час бою його було контужено.
У 1864 р. Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (столиця Литви). Вийшовши у відставку в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь). Тут він виконував обов’язки брестського повітового предводителя дворянства і голови з’їзду мирових посередників. Письменник ретельно займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Був енергійною людиною з міцним здоров’ям і силою, за власним свідченням, «згинав двогривенні й носив на гору десять пудів», хоча в останні роки життя все частіше давалася взнаки давня контузія. Багато часу Олекса Стороженко віддавав грі на віолончелі, малював, ліпив і був навіть нагороджений медаллю Академії мистецтв.
Помер О. Стороженко 18 листопада 1874 р. на своєму хуторі. Похований у м. Бресті
1. Які гостинці з далекої дороги привозив хлопцю дядько?
Цитата:«...Пригірщ пряників-срібноголовців або ґроно прозорих півників на паличках, зв’язаних докупи білою ниткою, або ще щось таке».
2. Ким працював дядько?
Цитата:«Дядько Кирило був машиністом великого паровоза».
3. Як називались будинки в яких жили залізничники?
Цитата:«Жили вони в залізничному бараці при самісіньких коліях».
4. Що знаходить Климко на щойно викопаній грядці?
Цитата:«Грядка була невелика, пообіч неї на межах лежали купки старого почорнілого од моху каміння — видно, хтось колись не день і не два труждався тут, щоб звільнити землю від каменю і посадить у неї якусь цеберчину картоплі».
5. Де знайшов притулок Климко після втрати дядькового житла?
Цитата:«Климко знайшов собі притулок у невеличкій кімнатці на шахтній сортувальні, де була колись вагова».
6. Як звали друга Климка?
Зульфат Гареєв.
7. Кого зустріли друзі на базарі?
Цитата:«І тут Климко побачив Наталю Миколаївну, вчительку свою і Зульфатову. Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов сто троянд, сукню»
8. Яку неохідну річ для немовляти приніс Зульфат?
Цитата:«— Все помагать будем! — вигукнув Зульфат, зблиснувши на Наталю Миколаївну гарячими відданими очима. — А Олі я колиску принесу. У нас є. Залізна!».
9. Що збиралась виміняти на продукти Наталія Миколаївна?
Свою сукню.
10 Чий це опис?
«Був машиністом великого паровоза ФД ,... ходив із залізною скринькою у руці, зморений очима й усміхнений... . Мав шкіряний картуз з білими молоточками, від якого на лобі лишався червоний тугий пружок, що ніколи не встигав зійти до наступної зміни.»
Дядька.
11. Хто допоміг Климкові облаштувати приміщення для проживання?
Зульфат і шкільні друзі.
12. Який товар на базарі був найдефіцитнішим?
Сіль.