ответ:Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
Объяснение:
Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — інтимна.
Тема. Оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.
Ідея: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.
Основна думка: «…і синіє щастя у душі моїй».
Мотив — щире почуття кохання, нерозривно пов’язане з красою природи; плинність життя.
Віршоний розмір: шестистопний хорей з широким використанням пірихію (парних ненаголошених складів). Цей розмір відповідає народнопісенному.
Римування: перехресне.
Художні засоби “Васильки”
Повтори: «Васильки у полі»
Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки», «синіє поле», «хмарки летять».
Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».
Епітет: «рідні очі», «невідомий час»)
Художній паралелізм «…васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій»,
Повтор «васильки у полі»
Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — пейзажна.
Жанр: пейзажна лірика
Тема: зображення приходу осінньої пори
Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи
Мотив — тужливі настрої, викликані настанням осені; краса осінньої природи.
Віршований розмір: шестистопний хорей з пірихієм
Римування: перехресне
“Осінь” художні засоби:
Епітети: «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «баский кінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «берізка гола», «золоті копита чорного коня»
Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита».
Персоніфікація: «обриває вітер пелюстки», «їде осінь», «вітер пелюстки розкида», «берізка мерзне».
Інверсія: обриває вітер, пелюстки печальні, садах пустинних, їде осінь, берізка біла
Анафора «Облітають квіти, обриває вітер…».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/sosyura-osin-analiz
У 1887 р. І. Франко видав збірку «З вершин і низин». Збірка містить 7 розділів, замість прологу її відкриває програмний вірш «Гімн». Автор створив високохудожній образ «вічного революціонера», що символізує вічний дух неспокою та прагнення свободи, рух уперед, до нового щасливого життя.
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю…
Ідея незламності бажання й пошуків волі і правди, невпинного зростання визвольного руху в рядках вірша підсилена анафорою «ні». Франко глибоко був переконаний, що реакційні сили неспроможні спинити революційного народу, який прагне знищити будь-яку експлуатацію і перебудувати світ на основі соціальної справедливості:
Ні попівські тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Тематичною новизною твору стає психологічний та патріотичний драматизм, пафосна напруженість, які вдало поєднуються з логікою, строгістю думок. Саме таке поєднання здається найбільш вдалим для проголошення нових задач, нових демократичних ідей.
Велику роль надавав поет агітаторському слову — рушійній силі в зростанні самоусвідомлення українців як нації. І цей дужий рух передається у вірші низкою дієслів руху — рве, розповився, простується, спішить.
Завершується твір пафосним розгорнутим риторичним запитанням, яке й містить відповідь, сповнену віри й оптимізму. Світлі часи, день свободи неодмінно прийде на Україну.
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
«Гімн» є кращим зразком політичної лірики, пройнятою мотивами мужності й визвольної боротьби.
Головний герой лірики І. Франка — незламний борець – вічний революціонер. Слово революціонер у цьому вірші вжите автором вперше в українській літературі.
ответ:Став Микола на порозі:
- Я ішов од бабці
і посередині рову
посковзнувсь на кладці…
- Як? У рів та в нових штанях? -
До Миколи мати.
- Мамцю, сталось все так швидко -
Я й не встиг їх зняти.
Объяснение: