Кожній людині потрібні товариші й друзі. Інколи справжня дружба виявляється в екстремальних умовах, коли загрожує небезпека або приходить лихо, і людина не в змозі покладатися лише на власні зусилля. У такий момент може до тільки турбота й підтримка друзів, їхнє співчуття та розуміння. Але яким має бути справжній друг?
Насамперед друг має бути вірним, щрб ти зміг довірити йому свої таємниці. довіра - неодмінна складова цієї щирої дружби. Якщо людина не може довіритися іншому і щось приховує, то міцних дружніх відносин між людьми не складеться ніколи.
Друг має бути відданим.Відданість - це не пусте слово, це важка робота над самим собою. Відданість потребує доказів. Справжнім вірним другом може стати тільки віддана людина.
В цієї людини має бути почуття гумору)Гумор по праву вважається однією з найважливіших складових життя людини. Адже, якщо до всього ставиться серйозно, то життя здасться далеко несолодкої.
и звичайно добрий. Тому що неприємно спілкуватись з безсердечною людиною.
Дружба відбиває глибинні людські почуття, вона завжди була окрасою людських стосунків незалежно від епохи, раси, матеріального і суспільного становища. Тому для нас дуже важливо розкрити й визначити це поняття
Сьогодні, у роки бурхливого інформаційного буму, гостро постає питання: чи потрібно читати книги?Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що для розвитку особистості достатньо передивитись цікаві телепередачі, перечитати популярні газети й журнали, посидіти біля комп’ютера.Інші скільки живуть, стільки й черпають мудрість з творів класичної літератури. 1 для них проблеми, порушені в творах, актуальні й зараз.Я вважаю, що значення книги в житті людини неоціненне. Якщо не читати, ніколи не дізнаєшся ні про Гомера, ні про Данте, ні про Вольтера. А якщо людина не знає про геніїв, то навряд чи можна її охарактеризувати як людину розвинену.Щоб точно передавати свої думки, необхідно досконало володіти мовою. У цьому, я впевнений, до читання книг, в яких зібрано незліченні багатства людського досвіду.
Отже, частіше заглядайте до скарбниці духовності — книг, з яких б’є невичерпне джерело мудрості.
Шрам – доброчесна, шанована людина, відважний воїн. Привертає до себе увагу незвичайна зовнішність цього полковника – священика. Мужньо веде себе Шрам у бою, його стійкість викликає здивування навіть у бувалих воїнів: “Що, тебе Господь сотворив із самого заліза?”. Заради незалежностi України Шрам готовий вiддати сили й лiта, що йому судилося ще прожити. Вiн їде до Якима Сомка, щоб словом i дiлом до йому в цiй справi – “привернути всю Україну до однiєї булави”. Навiть стосовно єдиного сина Петра, якому Божий Чоловiк пророкував, що той помре своєю смертю, вiдповiдає: “Нехай лучче поляже од шаблi i од кулi, аби за добре дiло, за цiлiсть України, що ось розiдрали надвоє” .
I загинув Шрам теж за Україну, коли, рятуючи Паволоч, сам здався Тетерi й прийняв усю вину на одного себе: “Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти” .
Шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати всі державні питання, із зневагою ставиться до простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у минулі часи. “Перевелися тепер уже кат знає на що запорожці. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди тікав щонайкращий люд з городів, а тепер хто йде на Запорожжя? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба”,- говорить Шрам.