У світі існує лише одна річ, без якої не зможе прожити жодна людина. Це свобода. Можна бути неймовірно багатим, талановитим, мати безліч друзів, приятелів або навіть керувати цілою країною, але без волі неможливо радіти життю по-справжньому, відчувати всю його повноту та багатогранність. Лише свобода робить людину дійсно щасливою, бо вона надає особистості право вибору, якусь альтернативу, допомагає почувати себе впевненим, не залежати від інших.
Чи доводилося вам коли-небудь помічати, чому навколо людини, яка полюбляє спілкуватися, завжди збирається так багато оточуючих? Чим же вона привертає їхню увагу, притягує до себе? Насправді все дуже і дуже просто. Річ у тому, що ця людина ні в чому не знає обмежень. Така особистість цікава іншим лише завдяки тому, що вона не визначає для себе певних кордонів насамперед у спілкуванні, не ставить ніяких заборон, обмежень, а відчуває себе в суспільстві вільно, комфортно та невимушено. Товариська людина може довго-довго розповідати якусь історію, і всі будуть слухати її з неабияким захопленням, і це завдяки тому, що вона вміє зацікавлювати публіку. Отже, свобода у вимірі спілкування дарує особистості цілу низку переваг.
У сучасному світі, коли наука й техніка досягли свого найвищого розвитку, просто необхідно бути винахідливим, особливо у сфері професії. Справді, на роботі дуже важливо вчасно проявити ініціативу — це завжди запорука успіху в кар'єрі. А знайти нову ідею, власне, й допомагає свобода думки.
Також не слід забувати й про те, що свобода — це невід'ємна частина творчості. Можна, приміром, пригадати тяжку долю українських письменників. Видатний письменник Тарас Григорович Шевченко жив за часів кріпосного права, коли пани та поміщики всіляко принижували, пригнічували народ. Тарас Шевченко не зміг залишатися осторонь цих подій. Своїм поетичним словом він викривав, критикував, висміював жорстокий кріпосницький лад, пристрасно боровся за правду, за долю простих людей. Як результат — поету заборонили творити, його всіляко переслідували, а потім заарештовували, відправляли у заслання. Але, незважаючи навіть на арешт, Тарас Григорович ні на мить не полишав своєї справи, продовжував писати. Там, у неволі, Він фактично сам собі давав свободу...
Дивіться такожВзагалі свобода дає людині дуже багато переваг. Вона змінює людину, окрилює, підносить її душу. Свобода прикрашає людину. Саме тому дуже важливо самому для себе створювати таку свободу, і тоді прийдуть зміни, прийдуть в той час, коли їх зовсім не чекаєш.
кохання є основою життя будь-якої людини. це почуття, яке дарує сили на подолання перешкод, надію на щасливе майбутнє, віру в себе. саме таке кохання відчували один до одного герої повісті м. коцюбинського «дорогою ціною». та, як то кажуть у народі – «хто не має кохання, той не знає і горя»,
з самого початку своєї трагічної оповіді письменник примушує нас захоплюватися остапом і соломією, співчувати їм і переживати за них. ці молоді люди щиро кохали один одного, але щастя не мали, бо спочатку їх розлучив бездушний лях, а потім господар і зовсім став погрожувати остапові позбавленням життя.
у центрі повісті до останніх її сторінок залишалися ці герої – молодий та сміливий парубок остап і заміжня жінка соломія. доведений до відчаю остап врешті-решт вирішив втекти з рідного села і відправитися на пошуки кращої долі. соломія була дуже засмучена звісткою про намір її коханого парубка втекти з села і відправитися аж за дунай. «тікаєш, покидаєш мене. і отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком». та безмежна любов соломії до остапа все ж перемогла її почуття: вона вже погодилася на все і прийняла рішення, наче відірвала від свого серця шматок: «тікай, остапе, тікай, серце». а згодом вона й сама вирішила втекти разом з коханим.
і як же треба було кохати, щоб покинути, хоча і не дуже радісний, але все ж таки рідний дім, щоб залишити відносно спокійне життя і відправитися за дорогим і єдиним остапом. яку ж треба було мати вірність, щоб піти назустріч невідомості, неймовірним труднощам і небезпекам, щоб піти світ за очі, аби тільки бути поряд зі своїм коханим.
на які тільки вчинки, вигадки і хитрощі здатна жінка, яка віддано і щиро кохає. ось і соломія обстригає свої коси, перевдягається у чоловічу одежу, а свій жіночий одяг, який зняла з себе, викидає у ставок коло села. відчайдушної сили цій дівчині надає кохання, і соломія стає справжньою героїнею. під час небезпечного подорожу вона не розгублюється у найскладніших ситуаціях, вона скрізь рішуча, вміла і спритна. вона знаходить в собі сили не перелякатися і не розгубитися, вона перев’язує остапа, коли того ранять, саме вона шукає його в плавнях і врешті-решт врятовує.
але найбільш героїчна вдача соломії проявилася після арешту її коханого остапа. вона віддала все, що у неї залишалося, але це не його врятувати. та соломія не западає духом, гарячково шукає вихід з ситуації і, здається, знаходить. але її надзвичайно сміливому плану не судилося збутися. рятуючи свого коханого від неволі, ця непересічна жінка загинула у бурхливих водах дунаю.
протягом усієї повісті ми захоплюємося соломією, її нежіночою відвагою, мужністю та вірністю, самовідданістю та здатністю на самопожертву. і хоча почуття остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж зрозуміло, що він щиро кохав соломію. а зостарівшись, в гудінні вітру він усе чув соломіїн поклик: «остапе! ».