Уже за першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність.
Объяснение:
Айвенго- скромний, людяний, гуманний, бо допоміг старому Ісааку попередивши про небезпеку та наміри вбивства єврея. Лицар добре ставився до слуг, не розмовляв з ними зверхньо чи грубо, а так як з простими людьми. Також хлопець сам будує свою долю, вирішує з ким воювати і проти кого, він сам приймає важливі рішення,незважаючи на те, що позбавився спадку.
Мені Авенго дуже подобається, тому що ввн є мужній, некористолюбний, справедливий, вірний своїй коханій і королю. Лицар гідний звання кращого серед рівних.