Петро Шраменко – “орел, не козак”. Хоробрий, завзятий та мужній, він робить перші успіхи у військовій справі – здобуває вороже знамено. Петpо Шpаменко – лицаp, добpий козак, сміливий, завзятий, мужній. Його хоpобpість і відданість батьківщині дивує бувалих козаків: “Hе кожен здатен під кулями велику pіку пеpепливти”. Петро дуже відданий коханій дівчині Лесі.Він дуже кохав її. По-лицаpськи відбиває він у Киpила укpадену дівчину, захищає її честь. Кирило – найколоритніший, найяскравіший персонаж роману. Змальований Тур неоднозначно, багато чим нагадує героїв народних дум та історичних пісень. Портрет героя:«… здоровенний козарлюга. Пика широка, засмагла на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії борви аж геть піднялись над тими очима…» Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. Курінний отаман запорожців, мужній, але химерної вдачі воїн. Життя його сповнене пригод, те, що він робить, під силу лише велету. Головне для Кирила, сина запорожця, – козацька честь: “Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного” . Мета його життя – здобути славу, що переживе лицаря. Головне, щоб лицар стояв за праве діло і бив ворога. Життєва філософія Кирила – філософія свободи, любові та гуманізму, коріння яких у легендах та переказах про козака Мамая, у характерництві запорожців. Пантелеймон Куліш, творячи образ Тура, використав розповіді про козацьку винахідливість і безпечність: зокрема, про те, як козаки напускали ману на ворога й тим-то так легко перемагали його. В основі химерності Кирила – глибока й вразлива українська емоційність, безмежна любов до людини й світу, прагнення зігріти, розвеселити світ. Проте здатен Кирило й на лихі вчинки заради власної втіхи: так, він викрадає Лесю й хоче силоміць зробити її своєю дівчиною. Тим не менш, в інших ситуаціях той самий персонаж виявляє героїзм та готовність на самопожертву заради козацької слави
П. означає Петрусь Петрусь (Попельский Петя) головний герой добутку. П. народився в багатій сім'ї поміщика. З народження він був сліпим. Мати, довідавшись про сліпоту П., намагалася оточити сина зайвою опікою й увагою. Вона прагнула балувати його, пестити й плекати. Але дядько П., Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не проявляли «дурну дбайливість».
на думку Максима, П. повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався строгим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв П. почувати своя неповноцінність
Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи й збагачуючи свій духовний мир. П. виріс повноцінним, духовно багатою й талановитою людиною. наприкінці добутку він з'являється перед читачем щасливим чоловіком і батьком видючого сина. Ставши відомим піаністом, П. заворожує своєю грою величезний зал
Відповідь:
Слова Сашка
Сіроманця зловив Чепіжний
Пояснення: