Рассказ Е. Носова "Белый гусь" мне очень понравился, хотя о таких произведениях нельзя говорить однозначно, ведь они не просто нравятся, а волнуют и трогают душу. Главный герой рассказа — Белый гусь. Он был очень красивый: "Тугие перья одно к другому так ладно пригнаны, что казалось, будто гусь высечен из глыбы рафинада". Ходил гусь всегда важно и степенно и считал себя самым главным в деревне. Его называли адмиралом: "Все у него было адмиральское: и выправка, и тон, каким он разговаривал с прочими деревенскими гусями". Белому гусю самому пришлось воспитывать гусят, потому что их мать погибла под колесами автомобиля. Более внимательного и заботливого отца сложно представить. Он никого не подпускал близко к своим гусятам. Оберегая своих детей, Белый гусь прогонял других птиц, шипел на людей, погнался даже за бычком и выгнал его с луга. Однажды, когда гуси были на лугу, неожиданно полил холодный ливень. Все гуси легли на траву, а под ними спрятались маленькие гусята. Косой холодный ливень перешел в град, и гуси не выдержали и побежали прятаться в кусты лозняка. Оставленные взъерошенные гусята жалобно кричали вслед своим родителям и падали в траву под ударами града. Один Белый гусь сидел не шелохнувшись, иногда вздрагивая от безжалостных ледяных ударов. Дождь закончился, но на середине луга неподвижно лежала белая птица, по ее клюву текла струйка крови, а из-под сильных крыльев выбирались дети. Белый гусь погиб, но своих гусят, оставшись до конца храбрым и стойким. Мне очень жаль, что Белый гусь погиб. Я восхищаюсь его самоотверженным подвигом.
ігор. головний персонаж твору — ігор. це руський князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. ігор святославич — чесний і відкритий, гордий і відважний. це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «лучче ж бо потятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» вислів цей став крилатим. надзвичайну мужність і рішучість ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення сонця? а ігор вирушає! хоробрість ігоря не раз відзначають також всеволод і святослав, називаючи його сміливим соколом. усі ці властивості викликають симпатію до князя. разом із тим ми засуджуємо ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. його поспішність призвела до трагедії: дружина повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне — відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд. святослав. відповідно до ідейного змісту твору, автор називає святослава великим, грізним київським князем. як видатного полководця, його вихваляють «німці і венеціанці, греки іморава». святослав зображений піклувальником про долю рідної землі: спустошення русі через князівські міжусобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»? святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхетна людина. картаючи ігоря й всеволода за свавілля, що призвело до нового лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися «за землю руськую, за рани ігореві, сміливого святославича». цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити київську державу, зробити її могутньою і незборимою. автор «слова…» оспівує мудрість і хоробрість святослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців.
детальніше - на -
ответ:а текст де?
Объяснение: