На мою думку, проблематика твору про яянів заключається в сталенні один до одного. Автор показує як егоїзм і байдужість приводить до тяжких наслідків.
І у нашому житті можеш зустріти таку байдужість. Наприклад, коли людині стане погано на вулиці, і до неї ніхто не підійде, або коли бачиш, як ображають когось, і ніхто не хоче вступитися. Іноді складається таке враження, що люди живуть в якомусь своєму замкнутому світі, і їм ні до кого немає діла, їм просто всеодно.
Дуже хотілось би, щоб ми були співчутливими, могли вислухати інших, до при потребі, щоб люди стали добрішими, і тоді країни яянів ніколи не буде.
Я люблю гати за всім, що відбувається навколо мене. Сьогодні я прокинулась від того, що в моє вікно яскраво світило весняне сонечко, воно переливалося, зафарбовувало стіни кімнати у різноманітні кольори, дарувало радість і тепло. Такий ранковий подарунок змусив мене швиденько вибігти на вулицю і нарешті насолодитися цим чудесним днем, справжньою казкою, створеною самою природою. Я живу в звичайнісінькому приватному будинку на вулиці, де повно таких же схожих між собою невеличких, акуратних будиночків. Але весна все змінює. Моя вулиця араз виглядає як кадр з чарівного мультфільму, у якому описано вигаданий світ. Навколо все починає цвісти: молоді абрикоси вже демонструють свої перші рожево-біленькі квіточки, на яблунях і вишнях вже з’являються зелені бруньки, які от-от перетворяться у зелені листочки, біля вікон уже розпускаються тюльпанчики, і де-не-де ще досі можна знайти маленькі проліски. Краса зараз повсюди. Непримітні до цього будиночки зараз тільки доповнюють, вдало вписуються у загальну картину, вони вже не здаються такими сірими і безбарвними, хоча саме такими були лише кілька днів тому.
Объяснение:
Я вважаю, що людина – коваль своєї долі та щастя. І тому не варто нікого звинувачувати в своїх негараздах. Погоджуюся з думкою, що все в наших руках: як влаштуємо собі життя, так і проживемо його.
По-перше, кожен про щось мріє, планує майбутнє, прагне досягти успіху.
Тому мені здається, що саме це найбільший і найважливіший аргумент. Ми удосконалюємо себе, розвиваємо якісь навички, працюємо над важливими справами, тим самим будуємо своє майбутнє. І я думаю, що той, хто прагне успішного життя, не замислюється над долею, випадками, людина працює і як нагороду отримує гарні результати.
По-друге, навіть у несприятливих умовах доля людини залежить лише від її вчинків.
Це ілюструє роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Два герої: Нечипір Варениченко та Грицько зазнали сирітства та злиднів, росли в жахливих умовах. Нечипір – бунтівник, розбійник, озлоблений на весь світ, пішов хибним шляхом, що привів його до злочину. У цей час Грицько сумлінно і наполегливо працював, став заможним господарем.
Отже, не треба звинувачувати у своїх негараздах долю чи оточення. Тільки від вчинків та характеру кожного залежить його власне життя. Недарма Тарас Григорович писав:
У всякого своя доля.
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує...
Щаслива людина будує своє життя сама, керуючись життєвими цінностями та переконаннями. Навіть у найскрутніших ситуаціях треба шукати вихід, але при цьому залишатися гідною людиною.