Риба — в озері. А от коник-стрибунець зимує в мурашнику. Не вірите? Пізньої осені старі мурахи вкладають малих мурашат у ліжка, примовляючи: — Пора спати! Спати! Цілісіньку зиму! Але мурашата пустують, граються, вередують. Тоді старі мурахи кличуть коника-стрибунця: — Заграй нашим діткам колискову! Коник бере скрипочку і грає малим мурашатам тиху лагідну мелодію. І малі мурашата одразу засинають. За ними поринають у сон і мурахи. Останнім, випустивши із зелених лапок скрипочку, засинає сам коник. Він теж спатиме цілу зиму. Та навесні прокинеться першим, вибіжить із мурашника назустріч сонечку і заграє веселу закличну мелодію.
Вот вроде бы так : Маруся Богуславка в моїй уяві постає гарною дівчиною з досить світлою душею.Та читаючи думу ,вчитуєчись в її змість постає питання чи справді вона була такою. А чи ж була звичайною зрадницею. Відповідь на це питання є досить неоднозначною.З однієї сторони, вона зрадниця яка прийняла мусульманську віру. Звикла до турецької розкоші і лакомства поганого.З іншого вона просто жертва подій.Бідна дівчина бранка, яка навіть в далекій туреччині хоче зробити щось корисни для України.Саме таким корисним ділом вона обирає, відпустити козаків-невільників, незнаючи своєї подальшої долі. Тому, я до неї ставлюся з розумінням, адже вона простго немала іншого виходу і її дії повність відповідали її становищу в суспільстві.
