Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів.
Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі
М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури
та мистецтва поет висловився в наукових статтях "Природа і література", "Про людину, для людини", де обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя".
Рильський з дитинства кохався у природі, прагнув збагнути її таємниці:
Хіба звичайно шелестить трава,
Коли дитина у садку гуляє?
Ні! Кожная билинка там жива,
Комаха кожна щось розповідає,
І кожна грудка сірої землі
ля неї — казка і краса безкрая!
Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він — її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа — вічне і невичерпне джерело життя і творчості:
Вона — це мати. Будь же сином,
А не естетом.
І станеш ти не папіряним —
Живим поетом.
З відчуття краси своєї медвяної землі — цієї "хліборобської матері" — народилися в душі поета високі почуття патріотизму й любові до людини, яка своєю працею оживляє, прикрашає землю.
Радість очам і серцю приносить і нива білої гречки, і червоні помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото спілої пшениці та осіннього лісу
«захар беркут» франко план боярин тугар вовк у таборі 1. тухольці запалюють вогнища. 2. цікавість боярина до роботи тухольців. 3. виготовлення метавок. 4. мирослава признається, що це вона навчила робити метавки. 5. сумнів тугара вовка в успіхові монгольського походу. 6. опис поляни, де відбувалася рада старців. 7. прихід тугара вовка і мирослави на раду до захара беркута. 8. боярин повідомляє умови бурунди. 9. обговорення умов. 10. пропозиції старців і міркування захара беркута. 11. відповідь вождя тугару вовкові. 12. мирослава умовляє батька
Що таке щастя, кожен розуміє по-своєму, адже кожен з нас — індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когось щастя—це мати автомобіль найновішої моделі, добре облаштовану квартиру з меблями, від яких тріщать стіни, та гаманець, наповнений зеленими папірцями —доларами. Можливо, це і є якась сота частина щастя. А може, й ні. Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мати вірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебе на до
Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду руку друга. Він до мені порадою, він запропонує реальну до Не так багато треба нам у сучасному житті. У всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. А ось без спілкування людина жити не може.
Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів.
Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі
М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури
та мистецтва поет висловився в наукових статтях "Природа і література", "Про людину, для людини", де обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя".
Рильський з дитинства кохався у природі, прагнув збагнути її таємниці:
Хіба звичайно шелестить трава,
Коли дитина у садку гуляє?
Ні! Кожная билинка там жива,
Комаха кожна щось розповідає,
І кожна грудка сірої землі
ля неї — казка і краса безкрая!
Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він — її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа — вічне і невичерпне джерело життя і творчості:
Вона — це мати. Будь же сином,
А не естетом.
І станеш ти не папіряним —
Живим поетом.
З відчуття краси своєї медвяної землі — цієї "хліборобської матері" — народилися в душі поета високі почуття патріотизму й любові до людини, яка своєю працею оживляє, прикрашає землю.
Радість очам і серцю приносить і нива білої гречки, і червоні помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото спілої пшениці та осіннього лісу