Героїзм руських воїнів розкривається поетом у образі Всеволода.З симпатією пише автор про Всеволода який проявив під час походу неабияку мужність.Він завжди в центрі бою ,забуваючиради особистої слави і про батьківський престол. Всеволод з винятковою теплотою говорить про свою дружину.Психологічний стан Всеволода на полі бою передається досить правдиво. Він , начебилинний герой, іде на мужній подвиг і вступає у боротьбу з ворогом. показуючи військову відвагу , автор висловлює своє ставлення до нього як до палкого патріота
з міста приїхав Націєвський з гітарою, Марися пояснила, що не любить його, сказала, що в неї вже є коханий, проте Націєвський каже, що жінки від нього «тануть» і батько дає за неї великий посаг — на самоті Націєвський починає сумніватися, чи не підсунуть йому наречену, яка чекає дитину, а, підслухавши розмову Марисі з матір’ю про вибір майбутніх кумів, остаточно вирішує тікати із заручин — розлючений Боруля бере коня і, наздогнавши Націєвського, лупцює його — земський суд, де працював канцеляристом Степан, скасовано, тому хлопець повертається додому безробітний, батькові про це боїться сказати — після випадку з Націєвським і листа від Красовського про те, що Боруля має виселитися з орендованої землі, Мартин занедужав — Марися й Степан звернулися до Гервасія по до Мартин ледь вийшов до світлиці, його всі почали вмовляти покинути добиватися дворянства, адже із Сенату надійшла відмова (в одному з документів написано не «Боруля», а «Беруля») — Мартин палить папку з паперами — Гервасій просить благословити Миколу й Марисю до шлюбу, Боруля їх благословляє.
